Сергій Дячук - Біла ріка

— Моєму малому ледве-ледве бензин дістали, щоб він первший політ зробив.

У каптьорці стало зовсім темно, хтось увімкнув світло: лампочка в овальній люстрі тьмяно засвітилась. Чоловік, який розповідав про сина-льотчика, радісно вигукнув:

— Да будєт свєт!

— Даа, такоє государство развалілі. Всі нас боялись. Поважали. А зара гуманітарку шлють, й…б твою мать.

— Полк бомберів в Узині під ніж пустили. Від ядерної зброї відмовились.

Присутні захитали головами.

— Пам’ятаю, як у нас дві «тушки» з ядерними зарядами на аеродром сідали. Особобістів понаїхало! Аеропорт закрили на день — і на взльот, і на посадку. Все КДБ в Борисполі. А ми стоїмо біля рульожки [91] Рульожка — рульожна доріжка до взлітної смуги. й спостерігаємо. Як повиходили екіпажі бомберів. Як вони довго по драбинах піднімалися до кабін. Запустили двигуни — гул, мля, шо пі…дєц, не чутно нічого… Почали злітати один за одними, гострими дзьобами своїми в небо, — це картіна, я вам кажу. Сила, міць! На білих крилах червоні зірки. Потім ще довго червоні вогні від двигунів даленіли в нічному небі. Дааа, махіни, мля.

— А чули, в Старконі [92] Старкон — Староконстянтинів, місто, районний центр Хмельницької обл. в цьомі місті розташована велика авіаційна база. командир полку разом з начальником штабу два «ІЛла» угнали?! Да! Взяли полкові знамена, забрали дружин, дітей в охапку — і в Росію!

— Правільно сдєлалі, двух прісяг нє биваєт! Я, бл…дь, етому государству нє прісягал!

Іван заперечив:

– І чого це ти розпиз…івся, бл…дь? В Чечню хочеш?

Хтось додав:

— Бл…дь, екіпажів назбирали без погонів, в танки — і вперед, за родіну, а чечени їх там у Грозному всіх і спалили… Долбо…би, бл…дь, це ж додуматися ще треба було, тупо так…

На мить запала тиша, потім хтось сказав:

— Даа, попадалово, ця Чечня. У мене боєць-чеченець служив, так вони вдвох ще з одним кавказцем, бл…дь, всю роту держали… Їх голими руками не візьмеш!

— Це все Єльцин, алкоголік, і Грачов…

Десантура!

Усі засміялися.

— Вони, бл…дь, коли ЗГВ виводили, бл…дь, машинами накрали. Мірошник вернувся на уазіку армійському, протім ще вертався на КАМАЗі армійському, добро вивозили…

— Разокралі страну…

— АВ наші луччі? Кравчук з Громовим вирішували, потрібні Україні свої ВПС чи ні…

— Пі…дєц повний! Приїхали!

Доберман, який до цього часу мирно спав, поклавши голову на лапи, почав тихо скавчати. Його господар зарепетував.

— Днєвальний!

— Днєвальний! Бл…дь! Забіг боєць.

— Слухаю?

— Слухайо! — перекривив його офіцер. — Дай бойца, пусть он собаку вигуляєт!

— Не зрозумів, — відповів солдат.

— Ти што — долбо…б? Собаку вивєсті нада в туалєт. До вітру. Зрозумів? Гуцул тупой!

За мить прийшов солдат і вивів пса. Чоловіки й далі грали в карти, час од часу перекидаючи чарчину і смачно заїдаючи маринованими огірками.

— Дааа… Україна, рідна мати, не украв — не будеш мати. Да, Іван?

Усі перелякано подивилися на Івана, а потім на господаря добермана. Іван зиркнув на нього з-під лоба і спокійно відповів:

– Іди ти на х…й, — і роздратовано додав. — Соплі витри спочатку, а потім поговоримо!

Той намагався приховати переляк, фальшиво здивувавшись:

– Іван, ти чєво? Я же пошутіл!

— Дурак ти, й жарти в тебе дурацькі! Як там у фільмі «Хазяїн Чукотки» було? Боже, прости раба Божого Олексія, дурак він, дурак. Знаєш, як гуцули кажуть? Тобі на розум ще служити і служити треба, — усі замовкли, а захмелілий Іван вів далі. — Я, бл…дь, в Афгані стількох у Союз «двохсотих» відправив… і навіщо це все було?.. А скільки, бл…дь, грошей вгахали!. Йде колона, колесо в когось луснуло. Танк під’їхав — у кювет нах…й. А в мене жінка тут сама з дітьми малими, захворіла. Хтось допоміг? Ні. Сестра приїхала з Чернівців, забрала в Карпати. Хтось допоміг? — усі мовчали. — А я вернувся, бл…дь, вручили нагороду «От благадарного Афганского народа». А ви знаєте, що там творилося, бл…дь? Бійці вічно обкурені… Та що там казати…

Іван не любив згадувати війну, — хіба тоді, коли був дуже п’яний.

— А Чорнобиль коли рвонув?! Дітей на демонстрації погнали! Жінка не могла квитків купити, а ці суки, комуністи, бл… дь, своїх літаками вивозили. Це як Рибак каже мені: дурак ти Пойдаш, що в партію не йдеш; ось відрядження буде кудись за кордон, то мене відправлять, а не вас, бо я комуніст. А як в Афган то, бл…дь, мене відправили. Всі комуністи відмовились, мовляв, у нас діти… Суки… А я мусів їхати… А в мене хіба не діти? А додуматись на цвинтарі гаражі будувати, бл…дь? Гаражний кооператив на могилах?! Суки…