Сергій Дячук - Біла ріка

— Господи помилуй! — панотець тричі занурює срібний хрест у воду і потім кропить тричі нахилиний прапор, після чого обходить колони, кропить бійців свяченою водою. Хористи, переважно жінки, і якийсь бородатий дід крокують поруч, хилячись од вітру. Військові усміхнено витирають краплі свяченої води на лицях і надягають шапки. Сніг падає дедалі щільніше.

— Струнко!

Засніжений полк крокує у своє непевне майбутнє.

По телевізору знову показують «Дні Турбіних». Полковник Турбін звертається до курсантів:

— Цієї ночі в державному устрої України відбулися разючі зміни…

У вітальні відкриваються двері, Катя зустрічає Івана і допомагає йому роздягнутися. Він знімає шапку з новою кокардою-тризубом, гербом нової держави, — нацуплює її Сергієві на голову. Катя вішає портупею на вішак. Іван струшує сніг з шинелі.

— Можете мене привітати! Присягнув на вірність Україні.

Сергій щасливий і сміється, бо це так цікаво: нова держава! До того ж, йому так подобається це сполучення кольорів, жовтого з синім. А ще цей загадковий символ — тризуб! Для нього це все нагадує якусь цікаву пригоду.

— Це ж треба, перед пенсією знову присягнув, — знявши чоботи, він сидить на табуреті, перебирає у пам’яті останні події. — Бачила б ти, що творилося в кабінеті командира полку! А цей, Валерій Володимирович, каже: «Я не буду присягати, бо мови не знаю». Мужики вже випити хочуть з цієї нагоди, присяга ж, почали підганяти, мовляв, давай, Прудніков, присягай! Ледве змусили! Той прочитав половину російською, половину українською. Оце умора була! Як Прудников читає і плаче, а Власенко примовляє: «Ех, жоден мій ад’ютант не може говорити державною мовою». Іван зайшов до кімнати, сів у крісло перед телевізором, — там і далі показували «Дні Турбіних».

«Гетьман утік!». Курсанти хвилюються, хтось із них плаче, хтось кричить, мовляв, шо ж тепер робити? Одні офіцери кидаються до Турбіна з оголеними шаблями, інші його захищають.

Іван сміється:

— Ну, приблизно так і було.

Іван переключає телевізор. На УТ-1 новини «УТН». Сюжет про те, як на засніжених площах країни присягають військові частини і гарнізони міст на вірність новій державі та її народу. Іван вже не сміється.

— Дааа. Історія. Хто б міг тільки подумати. Аж не віриться!

Переключає назад, на «Турбюіних». Там петлюрівці в синіх жупанах і сірих шапках вдираються до класу. «Йди сюди, москалику!». Молодший Турбін відстрілюється.

Уже добряче «насвятковані» після історичної події замполіти Богуслав і Дермастук дзвонять у двері колеги, капітана Власова. Відкриває сердита жінка:

— Што надо?

Чоловіки, хитаючись, намагаються показати себе тверезими.

— Поздравляєм!

Жінка, склавши руки, питає:

— С чєм?!

Чоловіки здивовано перезираються.

— Как с чєм? С прісягой! Тєбє муж нє говоріл? Жінка, скривившись:

— Прідуркі!

— Слушай, будь чєловєком, дай с мужем поговоріть.

Вона впускає їх у дім. Чоловіки, не знімаючи верхнього одягу, заходять до кімнати. Там, повернувшись лицем до стіни, лежить господар.

— Собірайся!

Той мовчить. Ці знову:

— Собірайся, пошлі мочіть прісягу, штоби харашо служилось!

Той повертається до них, голос його тремтить:

— Пошлі ви на х…й!

Політруки сміються. Заходить жінка і виганяє їх у коридор.

— Прідуркі, ідіте і сами отмєчайтє, для нас ето нє празднік!

Гості прощаються. Повільно спускаючись сходами, починають фальшиво наспівувати: «От гєроєв билих врємьон…» — маршову пісня Богуслава, коли він вчився у військовому Харківському авіаційному училищі.

Того року, коли Україна проголосила незалежність, у перших випускників нової держави скасували випускні іспити з історії, роздавши випускникам теми для рефератів з історії України. Люді випали універсали Центральної Ради. У шкільній та міській бібліотеці годі було щось знайти, тому Іван вирішив звернутися до політрука Андрюхи Богуслава. Той радісно зустрів його в дверях свого кабінету.

— Здарова. Слухай, Андрію, у тебе книги якісь є по цих питаннях?

Іван простягнув його аркуш, на якому Люда написала: «Перший, другий, третій, четвертий універсали Центральної Ради Української Народної Республіки». Андрій взяв листок. Тримаючи його в руках, звернувся до Івана.

— Коли було проголошено перший універсал Центральної Ради?

— Що? — перепитав Іван.

— Я питаю, коли проголосили незалежність УНР? — знову іронічно поцікавився Андрій.