Олександр Соколовський - Богун

Передчасна смерть (1938) не дозволила Олександрові Соколовському здійснити його цікаві творчі плани й задуми, які передбачали не лише продовження «Богуна», а й написання романів «Червоне козацтво», «Чернігів», «Каторга», «Дмитро Лизогуб» та ін. Спадщина письменника, досі нам відома, кількісно невелика — понад десяток поетичних та прозових творів, але своїми кращими зразками, зігрітими патріотичним почуттям, духом свободолюбства, інтернаціоналізму і дружби народів заслужено належить до цінних надбань української радянської літератури і продовжує служити справі виховання будівників комунізму.

Микола Сиротюк.

Що особливого в ній пан бачить? (пол.).

О, щаслива нагода! Яка ж дурна мужичка!.. Тепер уже не втече (польськ.).

Га? Що?.. Пішла? Чого ж то пішла? Га, що? (польськ.).

Розумію, все розумію! Трьох драгунів зі мною, не більше. (польськ.).

Вельможний пане все треба зробити тихо… (польськ.).

Геть!.. Усі в замок! (польськ.).

Чи зручно Тобі, моя кохана? (польськ.).

Вовкулака, (польськ.).

Милосердя! (пол.).

Сейм, що збирався в період безкоролів’я.

Повторення — мати вчення.

Лицем до кінноти (польск.).

Чи то ж добре десять тисяч війська утратити (польськ.).