Ігор Коляда - Iван Богун

© І. А. Коляда, С. М. Борчук, І. В. Ільницький, 2021

© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2021

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2009

І. Богун був представником свого століття, але мав певні достоїнства, певні переконання і цим переконанням залишався вірний до гробу… Прагнув повної козацької свободи не скутої пактами, привілеями… Однаково ненавидів усіх, хто на цю свободу зазіхав, навіть якщо йшла мова про звичайне втихомирення сваволі… Він бився до упаду в ім’я цієї ідеї…

І. Богун був тим героєм, якого неспокійний дух живе і досі і пекучим вогнем вривається в душу молоді. Він був найяскравішим представником типу тогочасних українців, що зі сміхом зустрічали небезпеку, не розв’язували вузли, а розрубували їх, не жебрали, а здобували, що вважали потрібним здобути. Безперечно той тип міг мати тисячі вад, що їх не має пересічна людина, може, бракувало багато чеснот, але він – і йому подібні – дали нам ту гостру емоцію, яку відчуваємо, читаючи вищезгаданого автора, як ціла будова світу, з яким вони боролися, в крові й болоті лежала біля їхніх ніг…

Жодному іншому діячеві тієї доби не вдавалося утримувати полковницький пірнач протягом майже 15 років. Нікому іншому не вдалося отримати стільки блискучих перемог. Нікому іншому не вдавалося мати свою власну думку, як це робив Богун, не ризикуючи при цьому головою. Мабуть, тільки Богун міг помірятися славою із самим Богданом Хмельницьким. І лише він – один з небагатьох – не прагнув використати свою популярність для отримання гетьманської булави. Благородний шляхтич і відважний лицар-козак, він став легендою ще за життя.

Конфуцій стверджував: «Часто історію цілих народів, держав творять особистості».

Упродовж більш ніж 350 років до біографії полковника І. Богуна привернута увага істориків. Недостатність та неповнота джерел не дозволяє вивчити та відтворити цілісний портрет постаті І. Богуна, комплексно реконструювати біографію видатного козацького звитяжця.

Історики минулого і сучасні дискутують з приводу питання: чи полковники І. Богун та І. Федорович (Федоренко), які згадуються у тогочасних джерелах, це різні особи, чи це одна й та ж особа. Одні доводять перше, інші – друге. А відповідно існують відмінні біографії видатного сина українського народу.

Існують різні версії походження прізвища «Богун». Так, анонімний автор умовно названого твору «Віршована хроніка» (1682 р.) каже, що прізвище «Богун» походило від назви річки Богу (сучасна р. Південний Буг; Boh – Bohun): «був полковник Богун, прозваний від річки Бог, котрий до короля прибув з козацтвом на воєнні ліки проти Москви». Ця версія також була популярна в народі, і її наводив у одному з своїх листів до видатного історика козацтва Д. Яворницького видатний український актор П. Саксаганський.

В останньому виданні «Реєстру Війська Запорозького» Богун трактується як «назва рослини Ledum pat ustra» (богульник, світлолюбна рослина, що цвіте у травні-червні, росте у заболочених і сирих соснових, рідше мішаних лісах, на торф’яних болотах).

Іван Богун, і у цьому історики одноголосні, – представник української православної шляхетської династії Федоровичів. Він був «благородний шляхтич і лицар-козак».

Його батько, Федір Богун, як припускає сучасна історикиня Т. Таїрова-Яковлєва, походив із старовинного українського православного роду Федоровичів, що з’явився в Україні, «прибывши с Литвы» (згадується у документах 20-х рр. ХVII ст.), але, перебуваючи серед козаків, отримав прізвисько Богун. Точно так же, як Конашевич-Сагайдачний, Вишневецький-Гайда, Іскра-Остряниця, Тимофій Шкамат-Носач.

Саме слово «Федорович» перекладається з старогрецької як «Богом даний», адже в Україні було дуже широко поширене ім’я «Богдан» («богом даний») замість «Федір». Сам Іван Федорович Богун, як відмічає вже згадана Т. Таїрова-Яковлєва, у всіх офіційних документах (у реєстрі 1649 р. під Корсунським договором зі Швецією 1656 р.) іменує себе по батькові – «Іван Федорович», а не на прізвище «Іван Богун».