Ігор Коляда - Iван Богун

У 1643–1645 роках Богун повернувся на береги Сіверського Донця. Після того брав участь у походах проти татар.

1645 року Іван Богун уже воює разом із знаменитим отаманом Семеном Забузьким (саме тим, кого поляки у 1649 р. проголосили гетьманом замість Богдана Хмельницького). Ім’я Забузького постійно зустрічається в Донських справах 1642–1645 рр.

Перебування Богуна на Сіверському Донці, на думку ряду дослідників, й пояснює його відсутність у перших битвах Хмельниччини 1648 року.

Наприкінці 1630-х – на початку 1640-х рр. І. Богун одружився. Імені його дружини історія не зберегла. За переказами, Іван Богун вінчався у церкві Святого Миколи Чудотворця у Вінниці.

У подружжя Федоровичів-Богунів з’явилося два сина. Так, як стверджує О. Дмитрук, в одному джерелі згадується, що старшого сина полковника звали Тимофієм. Згодом, за полковництва Абазина він був сотником у містечку Тростянець на Вінниччині. Про молодшого поки що зустрічалась згадка лише в одному документі і щось ствердно казати складно.

У книзі «Малороссійский гербовник» вказано, що полковник мав сина Григорія та онука Леонтія. Вони були військовими товаришами.

Історику О. Однороженку вдалося знайти зображення печатки та встановити, як насправді виглядав герб вінницького полковника Івана Богуна. На печатці зображено герб – у ренесансному щиті напнутий лук зі стрілою вістрям додолу, згори дві шестипроменеві зірки. Навколо літери – ИБПВ (Иванъ Богунъ полковникъ вѣнницькии).

Івана Богуна знали і цінували навіть вороги. Зокрема, польський критик Й. Ролле писав, що «з 80-ти діячів Хмельниччини Іван Богун найпрекрасніший – поєднаний розум, військові здібності, не заплямував себе жорстокістю, відзначився високою моральністю і вірністю високим ідеалам».

Польський історик середини ХVІІ ст. В. Коховський писав про І. Богуна – «сміливий, розумний… надзвичайно популярний, вміє, як ніхто інший, вдало діяти; сильний і хитрий, як лис; людина відважна і завзята».

Татари називали його «демір адам» (залізна людина), зазначав історик Д. Мишко, ніби за звичку завжди носити під одежею тонкий сталевий панцир, який не брали кулі. Він взагалі здавався невразливим і серед татар про нього розповідали багато байок, різних вигадок і страшних пригод.

Попри всі затемнені колізії його життєвого шляху, із джерел і матеріалів, що нам відомі, постає постать непересічної, яскравої особистості. Це був мужній, безстрашний і відважний воїн-козак, талановитий полководець, безкомпромісний у своїй відданості ідеї служіння своєму народові. Воїн-стратег, далекоглядний політик, Іван Богун був християнином з вражаючою інтуїцією і пророчим даром. Іван Богун – людина-символ багатьох чеснот – був високоморальний, мужній, з глибокою інтуїцією і пророчим відчуттям – як Надлюдина.

Іван Богун не прагнув слави, ні верховенства в командуванні, мав братерську повагу до козаків і надзвичайне вболівання за долю свого народу, тому-то усі так любили його. Богуна природа наділила винятковою красою, могутньою статурою, глибиною розуму і крицевою силою волі – все в одній людині, чим вражав він усіх прихильників і ворогів – народів інших націй.

Цей козак-шляхтич мав здатність уже самою своєю присутністю заспокоювати тих, хто піддавався паніці, вселяти віру в тих, кому забракло мужності. Богун мав славу командира, здатного дати лад війську за найскрутніших обставин і підпорядкувати ситуацію собі.

Отже, «Богун» – спадкове козацьке прізвисько православних шляхтичів Федоровичів.

Так, для офіційної Речі Посполитої вони були «Федоровичами», а для козаків – «Богунами».

Іван Богун є одним з найактивніших військових та політичних діячів національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі середини ХVІІ ст.

Як свідчать народні перекази та історичні думи, інші джерела й оцінки істориків (Голобуцький В., Гуржій О.) Іван Богун є одним із чотирьох – він, Максим Кривоніс, Мартин Пушкар, Матвій Борохович – найближчих соратників Богдана Хмельницького.

Проте серед істориків козаччини існують різні погляди щодо участі І. Богуна у перших битвах 1648 р. національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.

Одні твердять, що, як свідчать джерела, І. Богун бере активну участь у боротьбі проти поляків. І. Богун, як зазначає В. Голобуцький, дієвий учасник таємних нарад, організованих Б. Хмельницьким. Так, наприкінці 1647 року, (можливо у жовтні), «відбулася так звана рада у діброві (це зібрання на пасіках) поблизу Чигирина… де Богдан Хмельницький і його чотири найближчі соратники – Максим Кривоніс, Мартин Пушкар, Іван Богун і Матвій Борохович – обіцяли повернути козацькі права всім тим, хто був позбавлений їх».