Ніхто не впізнав би в немічному і, як дитина, маленькому дідкові, що сидить у глибокому кріслі розкішного кабінету, людини, яка колись зіграла таку страшну роль у долі Рамона, Рікардо, всього Техасу й Мексіки. Це був містер Герберт Крафт, колись відомий лікар із Техасу.
Вашінгтонське літо було в розпалі, але він кутався в плед і, горблячись, дивився на стрункого молодого чоловіка, який шанобливо стояв перед ним.
Мовчанка тривала довго. Здавалося, що, забувши про відвідувача, містер Крафт поринув у далекі спогади.
Але, можливо, це лише здавалося, бо спогади про минуле вже не викрешували вогню в його очах.
Містер Крафт зажував, зачмокав безкровними губами.
— Пісок… Пісок… — пролунав його надтріснутий, рипучий голос. — Купа піску — ось що таке Куба! Кляті іспанці… [39] До 1898 року Куба була колонією Іспанії.
Річка Міссісіпі, наша річка, намила цей пісок. Значить і пісок наш!
Молодого чоловіка попередили, що сер Герберт Крафт має звичку розмірковувати вголос і що перебивати або перепитувати його не слід. Та він і так розумів — мова йде про Кубу. Цей багатий острів давно має стати власністю Сполучених Штатів. Адже Америка — для американців, твердить доктрина Монро!
— … Втопити! В морі втопити клятих іспанців!
— Цілком вірно, сер! — несміливо зауважив молодий чоловік. — Куба має належати Сполученим Штатам Америки, сер. Війна з іспанцями неминуча.
— Дурниця! — відрубав Крафт. Важко було уявити таку владну силу в голосі цього немічного, майже прозорого дідка. Після тривалої паузи він заговорив спокійніше: — Один розумний мексіканець якось сказав: «Перемога — це коли одна країна довго висмоктує соки в другої». Для цього не завжди потрібні гармати й солдати, але завжди потрібні гроші і віддані люди. — Містер Герберт Крафт замовк і знову, здавалось, забув про відвідувача.
Молодий чоловік гарячково думав. Це був здібний юнак. Дуже здібний. Він усе зрозумів.
— Сер, — сказав він, — ми могли б організувати на Кубі повстання чорних рабів проти іспанців… Повстання за приєднання Куби до Сполучених Штатів Америки. Саме тепер для цього випала нагода — на Кубі більше чорних рабів, ніж іспанців…
— Це мене не обходить, — перебив Крафт молодого чоловіка. — Це ваша справа. Ми дамо вам багато грошей… [40] Спроба організувати повстання чорних рабів за приєднання Куби до США закінчилася невдало через те, що спалахнула громадянська війна в Америці між промисловою Північчю і рабовласницьким Півднем у 1861 році.
Молодий чоловік зрозумів — його відповідь сподобалася серу Герберту Крафту.
— Ідіть, — сказав Крафт, — і бережіться Хуана…
— Кого, сер? — перепитав молодий чоловік. Це була похибка. Не слід було перепитувати.
Старий розлютився. Він закашлявся, і з хрипотою в нього із грудей вилітали незрозумілі молодому чоловікові слова:
— Хуана! Хуана Месника… Чи Педро. Чи Хосе. Чи біс його знає, як він тепер зветься!..
Кафри— негритянські племена на півдні Америки.
Койот— степовий мексіканський вовк.
Чапараль— різновид колючих кущів.
Пеон— робітник-батрак.
Ранчеро— власник ранчо, маєтку.
Сарапе— накидка.
Гачупін (мекс.) — зневажлива назва іспанців.
Монтесума II— останній індіянський правитель ацтеків; помер у 1520 році.
Емпресаріо— орендар земель.
Коннектікут— штатна північному сході США.
Ірокези— індіанське плем'я в Північній Америці.
Аболіціоністи— прихильники скасування рабства негрів.
Джеймс Монро— (1758–1831) — президент США. В своєму посланні конгресові в 1823 році заявив, що США не допустять в Америці нових колоній європейських держав. Але при цьому він замовчав те, що США прагнуть до загарбань. Суть цього послання (доктрини) формулюється так: «Америка для американців». Насправді це означало, що вся Америка для США.
Мачете— довгий дволезовий гострий ніж.
Гвадалупська божа мати. — Поблизу мексіканської столиці, в місті Гвадалупі, є католицька церква, де невідомий художник намалював божу матір із обличчям індіянки. Вона простягає руку над головою змученого індіянина, вкляклого на колінах перед нею, і втішає його. Її образ став найпопулярніший серед гнобленого індіанського населення не лише Мексіки, але й усього американського континенту.
Читать дальше