Роман Москаль - Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

Назвемо кілька імен поважних філософів, які відіграли важливу роль у становленні того чи того філософського напряму.

Першість, звісно, слід віддати Конфуцію (551–479 рр. до Р. Х.) – найвідомішому давньокитайському філософу, Вчителю китайського народу. Це історично цілком достовірна особа, його життєвий та інтелектуальний шлях докладно вивчено.

У « Лунь юї » («Обмірковані висловлювання») Конфуція, часто цитуються « Шу цзін » та « Ши цзін », а цитовані висловлювання коментує сам Вчитель – у такий спосіб ці доконфуціанські пам’ятки поступово конфуціанізувалися.

Мо-цзи (Мо Ді) (V ст. до Р. Х.) – перший самостійний китайський мислитель. Він навчався в конфуціанців, але пізніше оголосив, що порядок у державі має ґрунтуватися на розумних началах, і порвав із «традиціоналізмом» своїх вчителів.

Сюнь-цзи (бл. 313 – бл. 238 рр. до Р. Х.) – конфуціанський вчений, на погляди якого суттєво вплинуло легістське вчення і вчення якого мало важливе значення для становлення ідеї китайської централізованої держави та центральної ролі державних інституцій – зокрема правителя.

Бурхлива та кривава епоха «Війн царств» (453–221 рр. до Р. Х.) завершилася об’єднанням Китаю під владою династії Цінь (221–207 рр. до Р. Х.), у період правління якої, імовірно, відбулося «знищення канонів».

Після остаточного завоювання інших царств царством Цінь у 221 р. до Р. Х. на їх території за наказом правителя Ін Чжена (259–210 рр. до Р. Х.) були споруджені кам’яні стели, де карбувалися нові легістські закони, в яких, однак, звучали і конфуціанські мотиви гуманності та синівської шанобливості. А сам Ін Чжен після об’єднання Китаю прийняв новий імператорський титул – Цінь Ши-хуанді (Божественний Владика, який відкриває еру Цінь).

Незважаючи на досить короткий період існування імперії Цінь, саме в цей час було проведено фундаментальні перетворення, спрямовані на господарське та адміністративно-територіальне об’єднання країни та створення цілісної управлінської структури: запроваджено єдину систему мір і ваг, писемності та грошового обігу, скасовано аристократичні титули, а для чиновників уведено 20 рангів.

Реформа письмових знаків, проведена Цінь Ши-Хуанді, суттєво вплинула на післяцинську традицію коментування конфуціанських канонів.

У 213 р. до Р. Х. Цінь Ши-хуанді для забезпечення ефективнішого впровадження легістского вчення серед населення та беручи до уваги доповідь Лі Си, наказав знищити «конфуціанську літературу». Як твердив Лі Си у своїй доповіді, мотивуючи прийняття такого указу: «мають бути знищені погляди всіх, хто за допомогою давнини відкидає сучасне».

Знищенню підлягали « Ши цзін », « Шу цзін » та всі філософські книжки, що зберігалися у приватних книгозбірнях та не мали «практичного» значення – дозволялося зберігати лише: книжки з медицини, фармакології, ворожіння та сільського господарства.

Карали навіть тих, хто пробував декламувати « Ши цзін » та « Шу цзін ».

Водночас конфуціанські книжки в державних зібраннях знищенню не підлягали.

Також було взято під варту 460 конфуціанських вчених, яких звинуватили у підбурюванні проти влади, частину з яких закопали живцем, а частину – вислали на кордон.

Тому, наприклад, один із канонів – « І цзін », що не був спалений, дійшов до нашого часу, ймовірно, в найбільш достовірному вигляді.

Хоч твердження про гоніння Цінь Ши-хуанді на конфуціанців та спалення ним конфуціанських книжок у спеціальній літературі загальноприйняте, деякі вчені дотримуються думки, що насправді це легенда, придумана Лю Сяном та Лю Сінем за правління узурпатора Ван Мана (45 р. до Р. Х. – 23) для обґрунтування його права на усунення дому Хань та претензій на імператорський трон.

Та все-таки, імовірно, серйозні гоніння таки мали місце. Однак, зважаючи на практику вивчення класичних книжок на пам’ять, вважається, що вони не дуже постраждали від цих заходів, бо мали шанс на відновлення.

Але через цей указ безповоротно таки загинуло багато книжок, створених у попередні епохи. Дослідники припускають, що саме тоді було втрачено « Юе цзін » («Канон музики»). А через те, що канони « Шу цзін » та « Лі цзи » довелося поновлювати з пам’яті, вважається, що вони відновлені лише частково.

Менш ніж через рік після смерті Цінь Ши-хуанді в імперії почалися повстання проти режиму. Їх очолили вихідці з регіональної спадкової знаті, права якої обмежили. Однак перемога врешті-решт дісталася талановитому лідерові повстанців Лю Банові (256/247–195 рр. до Р. Х.), який походив, імовірно, із общинного селянства. Він і заснував династію Хань під іменем Гао-цзу (на троні: 206–195 рр. до Р. Х.).