Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

Перекладено за виданням: Larry Wolff. Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment (Stanford University Press, 1994, ISBN 0804727023)

Переклав з англійської Сергій Біленький («Подяки», «Вступ», розділи I–VIII) за участі Тараса Цимбала («Передмова до українського видання», «Висновки»)

Науковий редактор Тарас Цимбал

Електронний текст подається з виправленням орфографічних помилок за виданням: Вулф, Ларі. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. / Пер. з англ. С. Біленького. — К: Вид-во Часопис «Критика», 2009. — 592 с. — ISBN 966-8978-21-8

«Carte Générale: la France et l’Empire, la Pologne et la Russie» з Chappe d’Auteroche, «Voyage en Siberie» (Paris, 1768, vol. IV). Як проголошує назва, це була «генеральна карта», вона накреслювала шлях подорожньому із заходу на схід понад головами алегоричних фігур, які ілюстрували важливість цього напрямку. Франція зі Священною Римською імперією зображені класичними богинями, вони дивляться на фігури Польщі і Росії в образі алегоричних варварів. Така-от філософська концепція «цивілізації», що відрізняє Західну Європу від Східної. (З дозволу Гатонської бібліотеки Гарвардського університету.)

Коли я почав працювати над цим проектом і зрозумів, наскільки неймовірно широкою є проблема, до якої звернувся, в мене з’явилися вагомі підстави належно оцінити поради, допомогу й підтримку, що їх надавали протягом багатьох років мої професори, колеги, друзі та рідні. Я також дуже багато завдячую вченим, яких ніколи не знав, але чиї праці (а деякі з них написано задовго до мого народження) були для мене дороговказом, коли я намагався скласти в одне ціле частини заплутаної шаради. Прикінцевих посилань видається не досить, аби висловити всю мою пошану тим, чиї дослідження прислужилися мені у зібранні матеріалу з різних історичних галузей і, зокрема, допомогли заповнити історіографічну лакуну між Східною і Західною Європою задля вивчення їх взаємодоповнювальних відносин в інтелектуальній історії. Але попри моє велике бажання віддати належне за отриману допомогу, я беру на себе повну відповідальність за запропоновані у цій книжці висновки, тим більше, що деякі з них можуть видатися комусь суперечливими. Питання про те, як саме і чому Просвітництво вирішило поділити Європу на схід і захід, видається мені нагальним як з історичних, так і з політичних міркувань; сподіваюся, що мої тези спровокують подальше критичне обговорення цієї теми. Я свідомий того, що широта історичних питань змусила мене втрутитися у сфери компетенції багатьох моїх колеґ, і сподіваюся, що мої висновки заперечуватимуть, доповнюватимуть і переглядатимуть усі ті, хто так само, як і (12) я, вважає питання ставлення Просвітництва до Східної Європи вкрай важливим.

Найбільший академічний борг я маю перед професором, що так мудро опікувався моїм науковим вишколом у Стенфорді, — Вейном Вучиничем, дядьком Вейном. Саме він заохотив мене зайнятися не лише Західною, а й Східною Європою, він був керівником моєї докторської дисертації про Польщу і Ватикан, саме він показав мені на власному прикладі те, наскільки Східна Європа заслуговує на глибоке, проникливе і цілісне дослідження з боку істориків. Ще давніший академічний борг я маю перед Віктором Вейнтраубом, котрий навчав мене польської мови, літератури й інтелектуальної історії у Гарварді. Книжки, які він мені тоді давав, зокрема «Znasz-li ten kraj» (1) «Ти знаєш цю землю?» (пол.). — Тут і далі зірочками позначено примітки наукового редактора. Боя-Желенського та «Rodzinna Europa» (2) «Родинна Європа» (чес). Див.: Чеслав Мілош. Родинна Європа / Пер. з польськ. Лідії Стефановської та Юрія Іздрика. — Л.: Літопис, 2007. — 384 с. Мілоша, змусили мене почати думати про Західну Європу у зв’язку зі Східною. Я користувався порадами Вейнтрауба на перших етапах мого проекту, а після його смерті 1988 року мені дуже бракує його самого та його підтримки. Темою моєї книжки я завдячую також попередньому поколінню вчених, професорів моїх професорів, адже в її основі лежать праці Роберта Кернера про Богемію XVIII століття й Станіслава Кота про польську тему в західноєвропейській політичній літературі.