Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

Коли я навчався в аспірантурі у Стенфорді, два інші професори — Ґордон Райт та Ґордон Крейґ — дали мені академічний вишкіл, необхідний для роботи над цією темою. Зокрема, Ґордон Райт наполіг, аби я прочитав «Storia dell’idea d’Europa» (3) «Історія ідеї Європи» (італ.). Федеріко Шабо. (13) Шабо, а Ґордон Крейґ спонукав мене думати про те, як виглядала Східна Європа з перспективи Відня за часів політичної діяльності князів Євгенія (Савойського) та Кауніца.

З огляду на мої зв’язки зі Стенфордом мені особливо приємно те, що ця книжка виходить у видавництві Стенфордського університету, і я вдячний Норрісові Попу за його редаґування. Маю також подякувати Вільямові Абрагамсу і Дорріт Кон за чудові поради, пов’язані з публікацією мого рукопису.

Я одержав фінансову допомогу для здійснення цього проекту від Бостонського коледжу й Американської ради вчених товариств. За останні кілька років я презентував частини своєї праці на конференціях, і особливо вдячний Алексу Петтіту за заохочення виступити з доповіддю про Вольтера на конференції, присвяченій дослідженню XVIII століття в Сієтлі 1991 року, та Сюзен Сулейман, що запросила мене 1992 року з промовою до Центру вивчення літератури і культури при Гарвардському університеті. Я обговорював проблеми цього проекту на конференції 1988 року в Корнелльському університеті, присвяченій Франції та Польщі. З цієї нагоди Ален Ґвері люб’язно дозволив мені користуватися своєю працею про фізіократів і Польщу. Я також складаю подяку Майклові Вільсону за його допомогу в упорядкуванні інтелектуальних плодів цієї конференції.

Багато вчених відповіло на мій проект цікавою критикою й цінними порадами. Я глибоко вдячний Ґаетано Платанія за допомогу з матеріалами Бошковича і Маріліні Жолтовській-Вейнтрауб за допомогу з Маратом. Пітер Станські допоміг мені ідентифікувати леді Крейвен як маркграфиню Аншпазьку. Діна Ґудман порадила мені не недооцінювати мадам Жоффрен. Саймон Шама надихнув мене братися за дослідження Ґіббона, а Роберт Дарнтон люб’язно відгукнувся на моє прохання допомогти з перебуванням Карра в Молдавії. Ентоні Кросс відповів на моє прохання про допомогу і знайшов час познайомити мене з постаттю Джозефа Маршалла. Стівен Ґрінблатт й Антоні Мончак висловили кілька цінних зауваг щодо мандрівників та подорожньої літератури. Єжи Єдліцький люб’язно дозволив мені скористатися своїм рукописом про Польщу в Європі.

Особливу подяку я маю скласти Леслі Чокетт, яка не лише допомогла щодо маркіза де Сада, а й також критично прочитала першу редакцію цього рукопису. Я також вдячний Кеті Енн Міллер за читання вступу в розпалі урагану. Марія Татар допомагала, давала поради та сприяла мені на кожній стадії цього дослідження; мене по-справжньому надихало її (14) вміння знаходити рівновагу, чи то між історією та літературою, чи то між збереженням здорового глузду й науковою працею. Вона також переконала мене, що справді можна написати третю книжку й не втратити при цьому всіх своїх друзів. Своїм зверненням до історії мандрівок і мандрівників я значною мірою завдячую дружбі з Полом Марксом, моїм колегою — викладачем історії та літератури у Гарварді 1980-х: його інтелектуальний запал підсилював моє власне зацікавлення подорожньою літературою. Мені дуже бракує Пола після його смерті 1989 року.

Мої колеги з історичного факультету Бостонського коледжу надзвичайно підбадьорювали мене від початку до кінця цього проекту. Я особливо вдячний Томові Перрі за наші дискусії про Моцарта, Робін Флемінґ за її оповіді про скіфів та Полові Брейнсу за корисні зауваження стосовно Гердера і Геґеля. Двоє моїх аспірантів — Г’ю Ґільдерсон і Нік Роу — спонукали мене задуматися над деякими важливими проблемами історії XVIII століття. Я вдячний бібліотеці імені О’Ніла Бостонського коледжу та її чудовому бібліотекареві Мері Кронін, що терпляче витримувала зливу моїх бібліотечних замовлень і діставала книжки, що їх я не сподівався знайти у Бостоні.

Джим Кронін — прекрасна людина і приятель, дружба з яким допомагала не просто писати цю книжку, а писати її з насолодою. Його поради були такими розумними, підтримка такою активною, а приклад таким запальним, що я почав зовсім по-новому дивитися на наукову співпрацю. Його глибокі міркування з приводу психології наукової діяльності й академічної політики та вміння побачити всі приємності, які приносить викладання історії, змінили моє життя.

Пері Класс знову, як і багато разів перед тим, не лише терпіла мою душевну неврівноваженість і моє надто серйозне ставлення до страждань, у яких поставала ця книжка, а й допомогла мені напрочуд слушними порадами щодо всіх аспектів проекту, починаючи від означення предмета й закінчуючи найдрібнішими формальними деталями. Її зауваження значно покращили цю книжку — в тих випадках, коли мені вистачало мудрості їх прийняти; і саме вона допомогла мені подивитися на Луїзу Мей Олкотт очима поляків. Вона (Пері (15) Класс, а не Луїза Мей Олкотт) досить довго супроводжувала мене, поділяючи мій інтерес до Східної Європи, й навіть деякий час мешкала у наметі під Краковом. Саме вона відрядила мене назад до Східної Європи, коли я не розумів, що настав час їхати, і саме вона знайшла мені прекрасного компаньйона, професора Ніколаса Франча, таємного спадкоємця трону Бразовії з роману «Принц і патріот», що вийшов під номером 239 у серії «Loveswept Romance». Саме вона правила мені за приклад для наслідування, була улюбленим письменником і справжнім коханням. Разом нам вдавалося вести хатнє господарство, де багато залишається незробленим, але книжки пишуться, на кшталт цієї, та, врешті-решт, діти навіть дістають свій сніданок перед школою. Діти цілком по-спортивному поставилися до винайдення Східної Європи; Орландо спостерігав, як я працюю над книжкою від самого початку, а Жозефіна народилася 1989 року, annus mirabilis (4) Році чудес (лат.). для Східної Європи. Вони підтримували мене, як це вміють робити лише діти.