В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Філософія права, як нормативна частина юриспруденції, частково фокусується на тому ж правовому явищі, але з іншої точки зору. На практиці акцент робиться на проблемах, що стосуються легітимації права, відносин між правом і мораллю, змістом правових цінностей, таких як «справедливість» (justice, equity, fairness), «рівність», «правова безпека» й тому подібних.

Оскільки філософія права є нічим іншим, як загальною філософією, що застосовується до права, нею використовується таж методологія як і філософією загалом. Правова теорія, у свою чергу, акцентує на плюралістичних і міждисциплінарних підходах, на додаток до більш традиційної аналітичної методології. Зародження та розвиток, особливо в ХХ ст., численних нових дисциплін і підходів вивчення права на основі специфічних підходів, зумовила необхідність «координаційної дисципліни», здатної інтегрувати два або більше з цих підходів у єдину системність загалом. Логічні, психологічні, семіотичні, антропологічні, соціологічні та економічні підходи виявилися корисними для оновленого висвітлення правових явищ, тим самим пропонуючи нові ідеї. Однак, реальність є набагато складнішою. Вона - це більше, ніж просто психологія або просто економіка, або просто історія, або просто аргументація, і так далі. В майбутньому очікується зростаюча потреба в таких міждисциплінарних дослідженнях. Такий міждисциплінарний синтез порушує багато епістемологічних і методологічних проблем. Проте, й альтернатива одновимірності часто ставить ще більш епістемологічних питань» (Hoecke Van Mark. Jurisprudence // The Philosophy of Law : an Encyclopedia / ed. C. B. Gray. — Garland Publishing, 1999. — IIIVIII, 950 p. — P. 459-461).

У (сучасному) німецькому правознавстві, розвиток якого свого часу істотно вплинув на формування вітчизняної юридичної науки, не відзначається єдності думки щодо критеріїв розмежування між філософією та теорією права. У підрозділі популярного навчального посібника «Вступ до філософії права та теорії прав сучасності» (7 видання, 2004 р.) наводиться думка А. Кауфмана: «Існування поряд із філософією права ще й теорії права можна пояснити лише історично. Хоча позначення «Теорія права» давнє, його застосування як спеціальної дисципліни правознавства датується не більш, як трьома сотнями років. Але фах теорії права не є знову ж таки таким вже й новим з огляду на те, що саме в ХІХ та початку ХХ століть подається під етикеткою «Загальне вчення про право», що не є тим самим, проте подібним до нинішньої теорії права.

Крім того, відмінність між філософією права та теорією права - надзвичайно нечітка. Філософія права орієнтується більше на зміст, а теорія права й це дійсно так cum grano salis, але критерій такого розмежування, оскільки нема речі без форми, як і навпаки, багато не привносить. Що спільного в філософії права та теорії права так це те, що вони не обмежуються лише діючим правом (вони також фундаментально системно трансцедентують), але, хоч і непрямо, спрямовані на «правильне право», й не обмежується, як соціологія права, розглядом юридичних фактів.

В принципі теорія права вирізняється від філософії права своїм мотивом: йдеться про «емансипацію» філософії, за допомогою якої юрист прагне відповісти на філософські питання права під своїм керівництвом у спосіб «філософії юриста». Можливо подібно в принципі всі юридичні питання дискутувати з позицій філософії. Але це не означає, що речове право, спадкове право, процесуальне право, міжнародне право і т.д. стають між тим самостійними дисциплінами. ... До цього часу нема жодного критерію, що уможливлює відмежування теорії права від філософії права, водночас можливо визначитися з наголосами: в теорії права йдеться про інтерес до формального та структурного моментів, тоді як в філософії права в власному смислі більш про змістовне. У принципі теорія права вирізняється від філософії права своїм мотивом: йдеться про «емансипацію» філософії, за допомогою якої юрист прагне відповісти на філософські питання права на свій лад «філософії юриста». [Водночас] У принципі можливо в цьому дусі з позицій філософії дискутувати про всі юридичні питання. Але від того, що між тим речове право, спадкове право, процесуальне право, міжнародне право і т.д. стають самостійними дисциплінами, нічого не змінюється . До цього часу нема жодного критерію, що уможливлює відмежування теорії права від філософії права, водночас можливо визначитися з фокусом: у теорії права інтерес до формального та структурного моментів, тоді як у філософії права - більш до змістовного в власному смислі». (Einfuhrung in Rechtsphilosophie und Rechtstheorie der Gegenwart / A. Kaufmann, W. Hassemer, U. Neumann (Hrsg.). 7., neu bearbeitete und erweitertete Auflage. — Heidelberg, 2004. — S. 8-10).