В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

«Загальна теорія права відрізняється від філософії права, якщо останню розуміти як специфічну юридичну метафізику. У філософії права більше філософії, ніж права. Однак загальна теорія права не суперечить значимості філософії права і нерідко звертається до основних положень філософії права. У загальній теорії права йдеться про вивчення права таким, яким воно є, а не таким, яким воно повинно бути з погляду філософії права, при цьому маються на увазі цілком реальні правові системи. Загальну теорію права необхідно відрізняти від юридичної епістемології, що є критичним дослідженням принципів, постулатів, методів і результатів пізнання права. Юридична епістемологія як філософія права переважно орієнтована на те, яким право повинно бути, а не яке воно є насправді. Загальна теорія права більш близька до феноменології права, тобто до тих пізнавальних методів, за допомогою яких вивчаються конкретні правові явища, що спостерігаються в реальності». (Удовика Л. Методологічні проблеми загальної теорії права та філософії права // Міжнародна поліцейська енциклопедія / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацій, Ю. С Шемшученко. — К., 2003. — Т. 1. — С. 355).

У західній думці теж нема єдиної думки щодо предметної сфери розмежування філософії права та теорії права. До цих дисциплін додається ще одна - «Юриспруденція». Так, у статті «Юриспруденція», присвяченій філософії права, в Енциклопедії «Філософія права» (1999) за редакцією К. Б. Грея, роз'яснюється таке: «У широкому сенсі юриспруденція (jurisprudence) може бути визначена як критична зовнішня рефлексія права. Під «зовнішнім» у цьому визначенні мається на увазі не внутрішня точка зору доктринального аналізу права в межах однієї конкретної правової системи. У країнах загального права, втім, jurisprudence традиційно означає знання справ та їх доктринальне застосування. (насправді, французьке слова jurisprudence просто означає «прецедентне право»). Лише в ХІХ ст. цей термін отримав смисл теорії або науки права загалом. Jurisprudence у англосаксонському сенсі охоплює континентальну європейську правову теорію та частину її правової філософії.

У континентальній європейській традиції розрізняють терміни «правова теорія» («legal theory») з одного боку та «філософія права» (legal philosophy), з іншого. Так, «правова теорія» охоплює аналітичну та методологічну частини юриспруденції (наприклад, аналіз правових понять, тлумачення права), тоді як термін «філософія права» зазвичай використовується для нормативних, ідеологічних дискусій про право загалом (наприклад, дебати між юридичним позитивізмом і юснатуралізмом, як часто називали теорію природного права в минулому, і сьогодні в Європі).

Правовою теорією в цьому сенсі, як правило, вважають (1) позитивну науку права, (2) яка є якомога більше «об'єктивною», вільною від цінностей (value-free), і не нормативною, (3) та аналізує, з зовнішніх позицій, проблеми, які є загальними для всіх, чи більшості, правових систем, і (4), для чого регулярно застосовується плюралістичний чи міждисциплінарний метод. Правова філософія, в свою чергу, вважається загальною філософією, що застосовується до права. У континентальній європейській традиції «філософії права» також охоплює більшу частину того, що в англосаксонській традиції називається «політична філософія».

Різниця між правовою теорією та філософією права не є чіткою, так як ані вихідні положення, методи і сфери не є ані повністю допоміжними, ані взаємовиключно охопленими. »Правова теорія» інколи використовується в дуже широкому сенсі, цим охоплюючи філософію права, як й інші (зовнішні) підходи до права, як-от правова соціологія, економічний аналіз права, правова антропологія тощо (див., наприклад, магістерську навчальну програму з правової теорії, пропоновану в Європейській академії правової теорії з 1992 року, міжнародний бібліографічний журнал Current Legal Theory з 1983 року, або американський журнал Legal Theory з 1995 року, в якому «аналітична юриспруденція» і «нормативна юриспруденція» - лише назви частин сфер, охоплених «правовою теорією»). В широкому розумінні «філософія права» може також охоплювати всю сферу правової теорії. ... Правова теорія має як теоретичну, так і практичну мету. З одного боку вона відповідає теоретичній потребі пояснення феномена права завдяки спрощенню його складності через глобалізуючий, системний підхід. З іншого боку, правова теорія відповідає практичним потребам, оскільки вона сприяє поліпшенню методології юридичної техніки та юридичної практики, тобто методології тлумачення закону, законодавчої техніки та правових концепцій і конструктів у тому виразі, в якому вони використовуються і розвиваються в юридичній практиці і в правовій доктрині. ...