Борис Поломошнов - По цей бік Потойбіччя - запрошення до майбутньої філософії спільності

Автор висловлює щиру вдячність своєму колишньому студентові Мельнику Павлу Юрійовичу за практичну допомогу в підготовці до видання цієї книги.

Шановний Читачу!

Книжка, яку Ви зараз тримаєте в руках, з’явилася на світ у відгук на численні запити моїх студентів: «Допоможіть розібратися в тому, що з нами відбувається. Й – чому? Чому – саме це? Чому – відбувається? Чому – з нами?».

Питання, зрозуміло, вічні.

Тобто, такі, на які ніхто й ніколи не дасть остаточної й вичерпної, абсолютної й універсальної відповіді.

Але це аж ніяк не означає, що нам варто жити за принципом: «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно».

Якщо керуватися саме цим принципом, то «спускання на дно» нас обов’язково спіткає. Неминуче. Й – невдовзі.

Якщо ж це нас не влаштовує, то доведеться шукати.

Відповідей.

Як казали в Давньому Римі, «Hic et nunc», тобто, тут і зараз.

Реальних.

Конкретних.

Таких, які допоможуть жити.

«Hic et nunc», тобто, тут і зараз.

Так, щоб не було соромно.

Ані – зараз, ані – потім.

За те, що ми тут були.

За те, що ми тут є.

За те, що ми тут будемо.

Отже, шукатимемо й – знаходитимемо.

Зі щирою повагою – автор.

Для кожного з нас як повноважного представника того чи іншого народу Батьківщина – це земля , на якій народилися й прожили своє життя його батьки, батьки його батьків, батьки батьків його батьків…

В той же час для кожного з нас як повноправного представника людства Батьківщиною є єдина, рідна для всього нашого роду , що зветься Людина Розумна, планета на ім’я Земля .

Наявність спільної для нас усіх як людства планети – Земля – не ліквідує, не знищує, не заперечує наявності особливої для нас як певного народу Батьківщини.

Наша особлива ненька-годувальниця земля нашого народу – це безмежно неповторний вияв і прояв нашої загальної домівки – Землі, яку ми не маємо ніякого права перетворювати на суцільну загальну домовину.

Батьківщина народу не є частиною Батьківщини людства, оскільки, як цілком справедливо відзначив Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, «частини бувають лише у трупа» [18; с. 302]. Співвідношення між Батьківщиною певного народу й Батьківщиною людства не є співвідношенням між «частиною» й «цілим»: воно є співвідношенням між особливим і загальним , в якому особливе – це непересічний, неповторний вияв і прояв загального.

Всіх нас – людей, що жили, живуть, і – сподіваємось – ще довго житимуть на планеті Земля й на досяжних людському розуму її околицях, об’єднує значно більше, ніж це може нам здаватись на поверховий погляд, і суттєво більше, ніж те, що нас роз’єднує, незважаючи на усі наші расові, антропометричні, національні, ментальні, гендерні, анатомо-морфологічні, вікові, соціально-психологічні, світоглядні та інші відмінності.

Відкриття безумовно наявного спільного в безкінечно різних світоглядах, й, відповідно, в безмежно різноманітних філософських конструкціях як формах самоусвідомлення світоглядів – це сьогодні вже не тільки й не стільки приваблива мрія, скільки нагальна вимога сучасної дійсності.

Відкриття ж є нічим іншим, як відкриванням наших очей на природу речей.

Розплющити очі на природу спільного в різних світоглядах – єдино можливий шлях до того, щоб Майбутнє відкрилося перед нами – людством – як прекрасна й досяжна далечінь.

«Beāti possidentes,» – як казали в давнину римські мудреці – «Щасливі ті, хто володіють».

Додамо: мистецтвом обирати.

З багатьох варіантів один.

Якщо й не ідеальний, якого в дійсності не існує й не може існувати, то, принаймні, оптимальний.

Немає сенсу робити вибір між сенсом і нонсенсом.