В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Там само. — С. 17.

Там само.

Див.: Познер Ричард А. Економічний аналіз права / С. Савченко (пер. з англ.). — Х. : Акта, 2003. — 862 с.; його ж: Проблеми юриспруденції / С. Савченко (пер. з англ.). — Х. : Акта, 2004. — 488 с. Див. також: Познер Р. Экономический анализ права / Пер. с англ. под ред. В.Л. Тамбовцева. В 2-х т. — СПб.: Экономическая школа, 2004. — Т. 1. — 544 с., Т. 2. — 464 с.

Десять (10) запитань «Федеральному судді року» в США Роберту Генрі. Про незалежність заради упередженості, філософію правосуддя та найбільшу в історію США кримінальну справу // Юридична газета. — 2006. — № 21 (81) (9.11). — C. 19.

Наведемо змістовний витяг із інтерв'ю. Як відзначає суддя Р. Генрі, «пануючою суддівською філософією, думаю, є положення про обмеженість суддів. Ми, судді, поступаємося й іншим гілкам влади. Скажімо, якщо Конгрес вдається до прийняття певних рішень, які породжують у нас певні сумніви, то ми можемо прийняти рішення, встановлюючи, що воно є «близьким» до конституційного, чи часом, неконституційним.

Загальним підходом до вирішення справ є застосування правових норм. Водночас, коли правова норма, норма закону не чітко регламентує відносини, те, як вирішити питання, можуть застосовуватися різні підходи. Так, наприклад, на думку судді ... застосовуються два підходи.

Перший — це «текстуалізм» або так званий «новий текстуалізм», яскравим представником якого є суддя Верховного суду США А. Скаліа (Scalia). Останній вважав, редукуючи, що не має значення, що мав на увазі Конгрес, натомість, що написано за значенням слів за тогочасними словниками. Другий підхід акцентує на меті регулювання, поставленій Конгресом перед ухваленням закону, зокрема в відповідний період, у соціокультурному контексті. Мета, навіть якщо її вказано не чітко, важливіша за слова. Слід відшукати те, що малося на увазі, й цим керуватися у судовому правозастосуванні.

Зазначені напрями філософії правосуддя конкурують між собою у тих випадках, коли їх застосування доречне. Застосування зазначених принципів забезпечує певну гнучкість правозастосування, наприклад, у сфері конституційного права.

Так, відомий американський суддя Олівер Вендел Холмс стверджував, що в Конституції має бути «гнучкість суглобів», й відтак є місце для гнучкості. Часто проекти документів, конституцій є доволі детальними, «розписаними». Регламентація на основі правових принципів, що часто зустрічається у конституційному праві, й створює передумови для такої гнучкості».

Детальніше дисциплінарні аспекти філософії права та порівняльного правознавства висвітлено в окремій публікації автора: Бігун В. С. Філософія права та порівняльне правознавство // Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології [підрозділ монографії] / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / Ю. С. Шемшученко (ред.). — К., 2006. — С. 102-132.

Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — С. 97-98.

Kagan Richard L. Lawsuits and litigants in Castile, 15001700. — dnapel Hill: University of North Carolina Press, 1981. — Р. 59-60, 77 (щодо образу правників); P. 126 (щодо формування «правового класу»).

Bernard Rudden. Courts and Codes in England, France and Soviet Russia // Tulane Law Review. — 1974. — № 48. — P. 1010 ff.

Декарт Рене // Філософський енциклопедичний словник / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України / За ред. В. І. Шинкарука. — К. : Абрис, 2002. — С. 144. Рене Декарт у «Міркуваннях про метод» (1637) писав: «І подібно до того, як велика кількість законів нерідко дає привід до виправдання пороків і держава краще управляється, якщо законів небагато, але вони суворо дотримуються, так і замість великого числа правил, що складають логіку, я зробив висновок, що було б достатньо чотирьох наступних, аби тільки я прийняв тверде рішення постійно дотримуватися їх без єдиного відступу.

Перше — ніколи не приймати за істинне нічого, що я не визнав би таким з очевидністю, тобто ретельно уникати поспішності та упередження і включати у свої судження тільки те, що представляється моєму розумові настільки ясно і чітко, що жодним чином не зможе дати привід до сумніву.

Друге — ділити кожну трудність, яка розглядається мною, на стільки частин, скільки буде потрібно, щоб краще їх розв'язати.Лобода Ю. П. Правова традиція українського народу (феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу). — Львів: Світ, 2009. — С. 210; Костицький М. В. Объект и предмет историко-правового познания // Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці / І. А. Тимченко. Слово про колегу, товариша. Відп. Ред. Н. В. Кушако- ва-Костицька. — Чернівці: Рута, 2008. — С. 80.