В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Там само. Див. також: Рецензія: Мережко О. О. // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Том VI-VII. — С. 242-243.

Там само.

Там само. — С. 13.

Там само. — С. 18-45.

Там само. — С. 46-60.

Там само. — С. 71-89.

Там само. — С. 148-206.

Там само. — С. 90-114.

Там само. — С. 115-147.

Там само. — С. 207-237.

Там само. - С. 238-265.

Методологія визначається як «система принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Знайомство з науковою літературою переконує в тому, що в ній до цього часу відсутнє однозначне, цілісне і несуперечливе трактування понять «метод», «методологія» і похідних від них. Так, одні автори під методологією всякої науки розуміють її філософську, світоглядну сторону; інші ототожнюють методологію з діалектикою, з історичним матеріалізмом із загальнотеоретичними проблемами будь-якої науки; треті вважають, що методологія — це самостійна галузь наукового знання, що виходить за межі філософського аналізу (яка не співпадає з філософією) і являє собою вчення, науку про метод і методики; четверті заперечують за методологією статус самостійної науки і розглядають її як систему принципів, методів і логічних прийомів наукового пізнання». Тихомиров О. Методологія науки, поняття // Міжнародна поліцейська енциклопедія / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацій, Ю. С Шемшученко. — К., 2003. — Т. 1. — С. 354.

Рабінович П. М. Методологія юридичної науки // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3. — С. 618-619.

Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). 2-е изд. — М., 2001. — С. 52

Використовуються положення, зазначені в статті Рабінович П. М. Методологія юридичної науки // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3. — С. 618-619.

Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навч. посібник. — 2. вид., перероб. — К. : Знання, 2005. — С. 62.

Філософія права: проблеми і підходи. Навчальний посібник / За заг. ред. П. М. Рабіновича. — Л., 2005. — С. 16.

Там само. — С. 80.

Там само.

Визначення методів мислення подано за: Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія... — С. 81-82.

Див., напр.: Бігун В. С. Конкурс ім. Філіпа Джессопа: міжнародне публічне право, англійська мова та ораторська майстерність (історія, суть та українська традиція) // Часопис Київського університету права. — 2004. — № 3. — С. 120-126; № 4. — С. 113—120; його ж: Навчальні судові процеси, або як удосконалити професійні знання та навики з права, іноземної мови та ораторської майстерності [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. — 2004. — № 11. — С. 127—128. — Режим доступу: http://www.justiman.com.ua/artide.php?id =1494зв’язку варто звернутися до правового ідеалізму.

Костенко О. М. Ідеалізм правовий // Юридична енциклопедія. — К., 1999. — Т. 2. — С. 656.

Тимошенко В. І. Емпіризм // Юридична енциклопедія. — К., 1999. — Т. 2. — С. 358.

Там само.

Там само. — С. 82.

Там само.

Там само. — С. 83.

Там само.

Там само.

Там само. — С. 83-84.

Стеченко Д. М., Чмир О. С. Методологія наукових досліджень. — К., 2007. — С. 90.

«Порівняльно-правовий аналіз — це ефективний засіб дослідження усіх правових проблем, аналізу окремих інститутів і правових норм, держави і права в цілому в трьох основних аспектах: в аспекті історико-порівняльного підходу, соціологічного напрямку порівняльних досліджень та порівняльного вивчення іноземного правового досвіду» (Бигич О. Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2002. — С. 190).

О. Л. Бигич відзначає, що В. М. Савицький вирізняє в будь-якій юридичній науці макрорівні та мікрорівні як сфери порівняння, які називаються ними «порівняння внутрішньодержавне» та «міждержавне». Перше обмежене національними територіальними рамками і полягає в порівняльному дослідженні законодавства однієї країни, друге — проводиться по відношенню до законодавства різних країн. Відтак в межах внутрішньодержавного порівняння вирізняється міжгалузеве, яке охоплює кримінально-процесуальне законодавство, цивільне процесуальне законодавство і законодавство про судоустрій. Підставою для такого порівняння слугує той детермінуючий фактор, що у всіх зазначених галузях законодавства в ролі головного правозастосувача виступає суд — орган здійснення правосуддя як по кримінальним, так і по цивільним справам. При всіх відмінностях між кримінальним та цивільним процесом у них загальна сутність: обидва вони — врегульовані законом порядки здійснення правосуддя, які будуються на загальних принципах. Див.: Савицкий В.М. Некоторые аспекты сравнительного изучения уголовно-процессуального права // СССР — Англия: Юстиция и сравнительное правоведение. Материалы советско-английского симпозиума. — М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1986. — С. 103-105. (О. Л. Бигич. — Там само. — С. 102-103).