В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Бабкін В. Д. Право і закон: співвідношення понять // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти: Матеріали ХІІІ історико-правової конференції (м. Чернівці, 20-22 червня 2005 р.). — Чернівці: Рута, 2005. — С. 4.

Там само. — С. 8, 9.

Н. М. Оніщенко зазначає: «Як елементи правової системи виділяються: право як сукупність створених і охоронюваних державою норм; ... судова та інша юридична практика; ...» (Оніщенко Н. М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького ; НАН України. — К., 2002. — С. 32). «В структуру правової системи входять наступні головні елементи: ... 5) судова та інша юридична практика...» (Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. — С. 18). У цьому зв'язку проф. Н. М. Оніщенко поділяє погляди С. Алексєєва. М. Матузова (Оніщенко Н. М. Теоретико-методологічні засади ... — С. 50, 87). «С. Алексєєв визначає судову (юридичну) практику як досвід застосування юридичних норм і конкретних життєвих ситуацій. Цей досвід збагачує діяльність судів, всіх юрисдикційних органів, суб'єктів реалізації юридичних норм» (С. 168). Н. М. Оніщенко також зазначає: «Англо-саксонська правова сім'я. Ця система, як система загального права (common law), являє собою сукупність національних правових систем, які мають загальні риси, що проявляються у єдності закономірностей і тенденцій на основі норми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який є основним джерелом (формою) права, в поділі права на загальне право і право справедливості, в превалюванні процесуального права над матеріальним. Ця сім'я сформувалася багато віків тому в Англії, є найбільш розповсюдженою у світі. Від інших правових сімей вона відрізняється тим, що в якості основного джерела права в ній визнається судовий прецедент. Суди не тільки застосовують, але й створюють норми права в процесі вибору відповідного прецеденту, його тлумачення, прийняття або неприйняття під приводом значних розбіжностей обставин справи, яка розглядається від тієї, що розглядалася раніше; суд в цілому і судді зокрема мають значну свободу. Визнання прецеденту джерелом права означає, що суд здійснює не тільки юридичну функцію (вирішення конфліктів на основі права), але й правотворчість. В силу таких обставин загальне право досить часто називають «судовим правом» (С. 139).

Н. М. Пархоменко зазначає: «Отже, можна говорити про систему права лише як про деякий виняток, що не порушує основоположного принципу верховенства закону. Адже у цих країнах суддя ніколи не перетвориться на законодавця, а між нормами, що є результатом здійснення судової практики, і нормами, що є результатом правотворчості є різниця. В першу чергу це те, що судова практика діє в рамках, встановлених законодавцем. В силу цього, значення норм судової практики є обмеженим. По-друге, правова норма, створена судовою практикою не має того авторитету, який надається законодавчим нормам. Її можна у будь-який час відкинути чи поміняти». Пархоменко Н. М. Договір у системі права України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 1998. — С. 99.

Під час одного з заходів, присвячених філософії прав людини адвокат Олег Веремеєнко представив учасникам критичний огляд реалій реалізації прав людини в Україні на основі власного адвокатського досвіду. Однією з істотних причин критичного стану реалізації є те, що «нинішня міліція є правонаступником НКВД. «Суть, методи і, найголовніше, особовий склад, залишилися тими ж», «просто змінили вивіску», «й ми пожинаємо плоди минулого сьогодні», - стверджує він. До речі, зазначив адвокат, «викладачі зрідка розповідали нам [студентам] про генезис правоохоронних органів». Крім того, ще однією причиною «адвокат назвав панування на практиці постулатів старих часів. Зокрема, продовжують працювати теорії «визнання як цариці доказів» (ідея А. Я. Вишинського) та ідея «революційної правосвідомості судді» (Д. І. Курського). На думку доповідача, в часи диктатури пролетаріату вважалося, що суддями не потрібні закони, достатньо керуватися «революційною правосвідомістю». На його думку, сьогодні ця ідея замінена на «суддівську правосвідомість», але носить подібний зміст, що сприяє сваволі. Зокрема, щодо меж призначення покарання. «Нині свобода - це товар, який купується і продається», - стверджує адвокат. Це зумовлено тим, що, на його думку, нема системи чітких критеріїв щодо визначення строку покарання, а на практиці презюмується найвищий». Бігун В. С. Філософія і практика прав людини: роль правоохоронців і правозахисників, суддів і викладачів. Міжнародний семінар «філософія права і філософія прав людини» // Юридичний журнал. — 2010. — № 8. — С. 107-111.