Олег Шинкаренко - Кагарлик

“Зачекай! — сказав я Бірджиру. — А чи залишилися бодай якісь свідчення того, першого тексту, з якого були зроблені всі ці, що ми бачимо тепер?” — “Ні. Жодних. Ми працюємо над тим, аби відтворити первісний текст, але поки що безуспішно”. — “Але раптом ви відтворите те, чого насправді ніколи не існувало? Раптом ви отримаєте те, що вам би хотілося бачити, і переконаєте всіх у тому, що так і було насправді?” — “Так часто буває. І це ще не гірший варіант. Це краще, ніж цілковита порожнеча. Ми вже давно це вирішили для себе і постійно діємо згідно із цією настановою”.

“Але ж це — фальсифікація!” — “А ми ніколи не стверджували, що це правда. Правди взагалі не існує. Є лише декілька версій, які допомагають отримати приблизне уявлення. Я розумію, що тобі важко з цим погодитись, але, повір мені, є значно менш привабливиші для усвідомлення речі. Наприклад, я. Я існую лише певним чином. Ти би сказав, що мене немає”. — “Як це?” — “Десять років тому у нас розпочався рух брідерів. Декілька чоловіків збиралися разом та копіювали свої тіла для створення нової людини. У мене шість батьків, усі вони чоловіки, а народився я вісім років тому. Мабуть, це здається тобі божевіллям”.

Після огляду третьої башти ми зрозуміли, що це насправді багатоповерхівка, вікна якої закладені цеглою. Обухів розташований недалеко від столиці, тому тут були доволі високі ціни на житло при значно меншій вартості землі. На початку XXI сторіччя у місті побудували велику кількість висотних будинків, які потім здебільшого не були заселені. “Я читав одну статтю про облогу висоток в Києві — дуже захоплива історія! — почав Бірджир. — Тоді зубожілі громадяни утворювали напіввійськові загони для пошуків продуктів і грошей. Головною метою були мешканці багатоповерхівок, бо квартири там мали змогу купити люди заможні. Після руйнації системи банків вони зберігали гроші у себе вдома”.

“Люди брали багатоповерхівки в облогу а іноді навіть штурмували. Це змусило власників квартир утворювати загони самооборони, а самі будинки перетворювати на справжні фортеці. Фактично вони стали аналогами середньовічних замків. Обухівські будинки протрималися довше за всі інші. Їх мешканці створили всередині них певну субкультуру. На жаль, після капітуляції гарнізону, що охороняв ці висотки, нападники знищили всі артефакти, які мають для сучасних науковців високу цінність, але дещо зберіглося. Це розрізнені записи та фотографії, з яких ми можемо уявити собі, на що було схоже життя тих людей. Найбільш цікавою мені видається акумуляція “Квартира 85”. Ми так називаємо мікромузеї, де зберігаються навіть запахи”.

“Ще є багато хліба та пряників, а от із водою проблеми. Доведеться вночі пошукати по сусідніх квартирах. Багато води залишилося у туалетних бачках. Добре було би приготувати чай, але я не можу собі цього дозволити, бо дим буде помітно зовні. Я давно заклав усі вікна цеглою і визираю надвір іноді через щілини. Часто навкруги нікого не помітно. Кажуть, що там уже давно нікого й немає, і краще би мені звідси втекти, але я не вірю. Тільки-но вийдеш із під’їзду, одразу потрапиш у якусь халепу. Хто звідси вийшов — ніколи ще назад не повертався. Але де ж та облога, цікаво?”