Олег Шинкаренко: Журналістське розслідування

Саме цього разу я вирішив зробити журналістське розслідування, яке мало стосуватися розкрадання коштів при закупівлі додаткового парку комунального автотранспорту, що на момент написання статті складався з декількох вельми пошарпаних тролейбусів та двох мікроавтобусів, закуплених у Швейцарії попереднім мером внаслідок украй заплутаної тендерної процедури з одним учасником, але швейцарська мова документації не дозволяла мені остаточно зрозуміли суть справи, тому я звернувся до перекладача, хоча знайти спеціалістів зі швейцарської у наших краях вкрай складно та ще й неабияк дорого, бо попит значно відстає від пропозиції, інколи залишаючи її далеко позаду, і суть цих перегонів, якщо подивитися на них відсторонено, незацікавленим поглядом, полягає саме в тому, що особи, зацікавлені у перекладі, часто уникають відповідальності за його наслідки, тож я, продираючися крізь хащі багатовимірної безпорадності, все ще сподівався на успіх, коли несподівано сталося те, чого у цій ситуації очікувати було практично неможливо, а саме — текст відкрився мені з несподіваного боку, і, таким чином, не залишалося нічого іншого, як увійти у цей отвір, хоча він і був схожий на двері набагато менше, ніж останні — на гладко відштукатурену стіну, але це перше враження було оманливим настільки, що я поквапився позбавитися від нього та зробив перший крок навмання, бо так завжди доводиться вчиняти без певного уявлення щодо тривалості наступної подорожі, і я вас запевняю, можете вже мені повірити на слово, як ви робили це досі, відкриття, здійснене мною, було таким приголомшливим та моторошним у своїх відразливих деталях, що навіть подальший опис його розвинув би у мене досить стійку відразу до самого процесу говоріння, але я вчасно спинився, втім, не усвідомлюючи при цьому, що мій і ваш часи мають дещо різні координати, а через те їх взаємна розсинхронізація становить величину ніби й не надто разючу, та все ж таки у достатній мірі вражаючу, саме тому я спинився значно пізніше, ніж мені здалося, але раніше, ніж ви встигли це відчути, і солодкувато-глевке відчуття незбіжності раптово з’явилось у наших стосунках, ясно вказуючи на те, що його корінь “біг”, навіть модифікований та прихований за ширмами префікса, суфікса й закінчення, не дозволить нам рухатися з однаковою швидкістю, хоча відстань, яку ми майже подолали, абсолютно ідентична: ця гірка правда, схоже, спала на думку не лише мені одному, бо навіть і звук цього падіння, висловлюючися фігурально, було чутно навкруги так довго, що багатьом з нас здалося, нібито він нічим не відрізняється від повної тиші, а позаяк думка більшості зазвичай переважає окремі зауваження несвідомих меншин, то будемо вважати цю різницю несуттєвою, тим більше, що й сам склад вельмишановної аудиторії дозволяє робити такі висновки, не спираючися на авторитет визнаних експертів, яких ми не запрошували до слова через вкрай обмежений бюджет всього заходу.

Київ, 08.12.12