Володимир Вітковський - Про засадничі хиби українського проекту

Принципово важливим моментом є плекання здатності українства саме до спонтанних національних реакцій — не з примусу, ба навіть не за чиїмось закликом! Пригадаймо «критерій Куліша» (повірю в українізацію, коли катеринославські повії пропонуватимуть себе українською мовою) — це ж бо й є показник спонтанності, незалежності вживання мови від плинних політико-ідеологічних настанов! Успішна «українізація за Кулішем» досі не відбулася ніде в Україні, бо ми змагалися й продовжуємо змагатися за державність мови тощо — річ потрібну, але однозначно протилежну спонтанності й природності.

Політологи стверджують, що існують два способи побудови національної держави: або вже сформована нація виборює для себе державний статус або, навпаки, новопостала держава перетворює своє попервах різнорідне громадянство на національну спільноту. В українському випадку другий спосіб виявив свою неспроможність — виготовити державні форми сяк-так вдалося, натомість якісного матеріалу для їхнього заповнення вочевидь забракло. Тож час повернутися до першого способу й почати таки з розбудови нації! Вельми ймовірно, що її ареал не простягатиметься «від Сяну до Дону», але вона житиме, як живуть мексиканці без Техасу й Каліфорнії, німці без Кенігсберга й Бреслау чи вірмени — без Кілікії та гори Арарат . Оберімо ж життя замість смерті!