Иван Левицький: Світогляд українського народу. Ескіз української міфології

На першій та четвертій сторінках обкладинки використано фрагменти з народної картини «Козак Мамай з двома дівчатами» та І. І. Лисенко «Івана Купала», на форзаці — «Витинанка» Л. М. Процик

Текст друкується із збереженням авторської орфографії за виданням: Світогляд українського народа. Ескіз української міфології. Написав Іван Левіцький. У Львові, 1876, 80 с.

Видання друге.

Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань

© Редакція, склад, художнє оформлення ТОВ «Видавництво «Обереги», 1992, 1993, 2003

© Олекса Мишанич, післямова, 1992, 1993, 2003

Художня редакція Володимира Лопарєва

Дизайн обкладинки Володимира Лопарєва, Вікторії Смоляніної

Редагування і коректура Ніни Кравченко, Наталії Щербакової

Комп'ютерний макет Вікторії Смоляніної

Підписано до друку 05.02.03 р.

Формат 70x90/32 Папір офсетний № 1. Гарнітура

Шкільна. Друк офсетний. Умови. — друк. арк. 5,26.

Обл. — вид. арк. 7,26. Тираж 10 000 (у т. ч. за держ. замовл. — 6657). Зам. 3-195.

Віддруковано з фотоформ ТОВ «Видавництво «Обереги»

01033, м. Київ-33, вул. Саксаганського, 40/85а

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру Серія ДК № 541 від 25.07.2001 р.

АТЗТ «Книга» 04655, МСП, Київ-53 вул. Артема, 25

Український народ один з менших синів в сім'ї індо-європейських народів. Ще його міфологія не розвилась гаразд, як дуже раннє християнство в Києві, дуже рання візантійська християнська просвіта захопила й спинила її в самому процесі розвиття, повернула духовне життя українського народу на іншу стежку й занапастила багато цікавого для науки в українській міфології. Для нас тепер зостались тільки уривки з давньої міфології, що дійшли до нашого часу в устах народу. Але, не вважаючи на те, що християнські догмати і християнська мораль уже ввійшли в народне життя, ще й досі між народом не згинуло давнє поганство. Воно ще й досі держиться в житті народу: в обрядах і звичаях, в колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, в весняних іграх, в приказках, забобонах і ліках сільських знахарок.

Основа давньої української міфології така сама, як у всіх арійських народів: то були небесні з'явища, котрі більш од усього вразили фантазію і мисль народу. Небо, засіяне зірками, сонце, місяць, зоря, хмари, дощ, вітер, роса, грім, блискавка — все те поперед усього звертало на себе увагу, зачіпало фантазію і розбуджувало мисль дужче і раньше, ніж земля і все, що на землі. Ще більше зачіпала людську мисль зміна літа й зими, тепла й холоду, дня й ночі, <4> [1] [1] Цифри, оточені знаками менше ( < ) та більше ( > ) позначають сторінки книги паперового видання. Номери сторінок стоять після тексту відповідної сторінки. Якщо останнє слово сторінки переноситься на наступну, то номер сторінки стоїть перед таким словом ( Прим. оцифровувача ). світла й темряви, вічна й незмінна боротьба на небі світлих і темних сил. Чорні снігові хмари, страшні холодні вітри здавались народові лихими силами; ясне сонце, тепло, грім і блискавка здавались добрими, світлими силами, котрі мусіли усе боротись з своїми темними лихими ворогами, подаватись, слабіти і навіть умирати, але котрі все-таки після всього переважували темні сили і знов з'являлись і воскресали перед людськими очима, розливаючи життя на землю.

Надарований добрим розумом і багатою фантазією, давній Українець, з того переляку і з дива, не міг недбайливо відноситись до небесних з'явищ. Йому хотілось пригорнути до себе страшні грізні сили, дуже небезпечні в практичному житті, йому хотілось милуватись пишними світлими силами неба. Ціль давньої української віри, як і в інших народів, була практична, а в основі давнього українського поганства був людський егоїзм.