Іван Огієнко: Дохристиянські вірування українського народу

Досліджуючи сьогочасні позахристиянські вірування українського народу, ми бачимо, що вони дуже широкі й вироблені в певну систему. Проте які б широкі не були ці вірування, ми відразу помічаємо, що це тільки порозрізнювані уривки з вірувань первісних, а їх давньої повної системи встановити тепер нема вже можливости. Історичний джерельний матеріял, який маємо, невеликий, а головно — неповний, і він часто не дає змоги говорити про чисто українські вірування, — він свідчить взагалі про первісну слов'янську віру, без застосування її до одного якогось народу.

Слов'янський народ у своїх віруваннях багато одержав іще з доби індоєвропейської, коли він жив більш-менш спільним життям зо всіма іншими народами, а про це виразно свідчить те, що в народніх віруваннях індоєвропейських народів іще й тепер чимало спільного. Ще більше спільного в первісній вірі народів слов'янських, і тому виділити з нього чисто українські вірування часто нема змоги. І взагалі треба підкреслити, що досліджувати стародавні вірування, розвій чисто духового життя, тепер, по тисячі минулих роках, дуже трудно, в порівнянні, скажемо, з дослідом стародавнього релігійного культу (обрядів), що дається нам значно легше.

Первісна людина широкими очима дивилася на все своє довкілля, [1] [1] Проф. А. Введенскій: Религіозное сознаніе язычества. Том І: Естественных релігій. М. 1902 рік. — Булашев Г. О.: Украинскій народ в своих легендах и религіозных воззрѣніях и вѣрованіях. Вип. І. Космогоническія украинскія народныя воззрѣнія и вѣрованія. Київ, 1909 рік. — Васильєв М. К. и Н. Ф. Сумцов: Антропоморфическія представленія в вѣрованіях украинскаго народа. «9тн. обозр». Кн. 15, 1892 р. (див. і 1890 р. кн. 4). — Фаддей К. Рыльскій: К изученію украинскаго народнаго мировоззрѣнія», «К. Стар». 1888 р., кн. 11 і 1890 р. кн. 9—11, 1890 р. кн. 18—V. — П. И.: Народныя представленія и віірованія, относящіяся к внѣшнему міру. «Харьковскій Сборник», вин. 2, 1888 р. — Е. Барсов: Очерки народнаго мировоззрѣнія и быта, «Древняя и новая Россія» т. З ч. 11, 1876 рік. — І. С. Нечуй-Левицький: Світогляд українського народу, Львів, 1876 рік. — М. Грушевський: Початки громадянства, Відень, 1923 рік, 328 ст. — М. О. Косвен: Очерки истории первобытной культуры, вид. 2, М. 1957 р. 238 ст. на все те, що її оточувало, від чого залежало все її життя, і що було сильнішим від неї. Кругом у природі були живі духи, що панували над певними своїми ділянками. А природу первісна людина знала досконало, — ліси, поля, річки, звірів, птахів, дерева, зілля і т. ін.

І легко поставали думки, як зробити так, щоб це сильніше не було на шкоду мені, як жити з ним у повній згоді. Це все, сильніше за людину, згодом стало мститися, як сила вища, як божество, з яким треба було скласти відповідні лояльні стосунки. Це й був уже зародок первісної релігії. Слово Релігія , religio — зв'язок, звичайно, з божеством, від лат. religere — зв'язувати; Віра — це вже система вірувань, система зв'язків людей з божеством.

Очевидно, ми мали дохристиянську релігію, як мали її й інші народи. І зовсім правильно проф. О. Потебня твердив: «Занадто рано поховали в нас слов'янську мітологію: порівняння імен грецьких з санскритськими показує, що вже перед розділом греків і індусів була розвинена релігія. Було б дивно, коли б слов'яни її не мали. Замовчування в наших літописців та інших, або поверхові згадування народніх вірувань пояснюються зневажливим відношенням монахів до цих вірувань. З відсутности даних не можна робити тільки негативні висновки. Адже, коли б не заховалось «Слово о полку Ігореві», можливо, що хтось би вивів з того, ніби в слов'ян не було народньої поезії». [2] [2] «Сборн. Харьк. Ист. — Фил. Общ.», т. IV, ст. 44. — М. Грушевський: Історія укр. літер. І. 325.

Початкові вірування були найтісніше зв'язані з життям, — з природою свого довкілля, бо це вимагалося своїм господарським побутом, — це були вірування натуралістичні, на природі побудовані. Людина хотіла бути зо своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі з своїм довкіллям за своє існування, власне на певному ставленні до цього довкілля, — до сонця, води, землі, дерев, і т. ін., а особливо до звірини. Первісна віра була віра практична, домова, господарська, необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов'язана з її працею. Це була релігія реального життя, пізніш хліборобська, як частина життя людини, коли її віра й життя були нерозірвально пов'язані сотнями ниток.