Олексій Надемлінський - Маленька Відьма та Кір

— Зможеш.

Маринка згадала очі тієї істоти в зоопарку, яку хтось зачарував у лисицю, — і сказала не вагаючись:

— Тоді я згодна.

Вона навіть здивувалася, що рішення виявилось таким простим.

— От і чудово, — вдоволено сказав Кір.

— А ти добре вмієш чаклувати? — запитала Маринка.

Кіт пирхнув:

— Якщо тисячу років жити поруч із такою сильною чаклункою, як Баба Яга, то навіть найбездарніший кіт-тугодум навчиться чаклувати. А я — Кіт Розумний, якщо ти не забула.

— А що мені потрібно для навчання? Чарівна паличка, мантія або ще що? — поцікавилася дівчинка.

Кіт подивився на неї так, наче вперше побачив. Він навіть кашляти почав. Відкашлявшись, зауважив:

— Схоже, ти в дитинстві, крім казок для дурненьких немовлят, нічого більше не читала. Чарівна паличка з мантією — не головне.

— А що головне?

— Передусім — бажання. А ще — гарний вчитель. І, звісно ж, відповідне місце. Хоча це не обов’язково, адже у нас під боком справжнісінькі Осокорки, найчарівніше місце на землі. Словом, навчити чаклувати — це те саме, що навчити людину писати вірші. Інша річ, що один буде писати геніальні твори, а інший, окрім віршів для реклами туалетного паперу, нічого не створить.

Маринці не давало спокою ще одне питання. І вона поцікавилась:

— Чому все ж таки немає шкіл магії?

— Як ти не розумієш? — обурився Кір. — Чаклунство і магія вимагають індивідуального навчання. Це — як навчитися грати на скрипці. Якщо в одному класі зібрати десять учнів зі скрипками і вони всі почнуть одночасно грати, то це буде не музика, а шум і гамір.

— А як же оркестр?

— Оркестр — то зовсім інша річ. В оркестрі працюють музиканти, які вже вміють грати… Знаєш, краще я прочитаю тобі лекцію про відьом, — втомлено запропонував Кір.

— А просто так розповісти не можна? — запитала Маринка. — Лекція — це дуже нудно. І довго.

— Інакше не можна, — відказав Кір. — Я все ж таки Кіт Розумний. Проте намагатимуся говорити коротко і цікаво.

— Тоді давай, — неохоче згодилася Маринка. Кіт прокашлявся і почав…

— Відьом поділяють на дві великі групи. Перша група — західні відьми. Друга — слов’янські, або східні відьми. Взагалі, слово «відьма» походить від словосполучення «я відаю». Тобто це людина, яка володіє якимись особливими знаннями.

Західні відьми зазвичай спрямовують свої вміння і знання на шкоду людині. Не всі, звичайно. Але більшість. Це і стало причиною війни між людьми і відьмами в Європі, яку називають «Полювання на відьом». У той час — а діялося це в середні віки — на багаттях спалювали не тільки відьом, а й тих, кого лишень підозрювали в причетності до них.

Слов’янські відьми більше схильні не до шкоди, а до спілкування з людьми. Тому відьом у східних країнах не дуже переслідували. Тоді люди міркували приблизно так: «Ну, люблять відьми коров’яче молоко з росою. Можуть видоїти ненароком чужу корову. А хіба прості люди не крадуть?»

У слов’ян відьми в стародавні часи жили на відлюдді. З одного боку — так простіше було збирати трави і накопичувати знання. З іншого — через відлюдькуватість до відьом знаходили дорогу лише ті, хто конче потребував допомоги. Коротко кажучи, відьом даремно не турбували.

І ще відьми діляться на дві категорії — відьма природжена і відьма вчена. Різниця між ними полягає в тому, що вчена відьма стає такою за своїм бажанням, свідомо, проходить спеціальний ритуал, а потім набирається своїх знань. Природжену відьму вчити не потрібно, бо вона володіє усіма знаннями вже від першого дня появи на світ.

У народі кажуть: «Гірше відьма вчена, ніж природжена». І в цьому є частка істини. Йдеться про те, що природжена відьма більш доброзичлива до людей — якщо і заподіє комусь зло, то цілком його може виправити. Вчена ж відьма свої чари ніколи не розвіє.

А взагалі, якщо казати коротко, то відьма — це людина, яка багато знає і може впливати на перебіг подій.

До слова, завдяки відьмам людям стали відомі такі особливі місця, як Осокорки. А ще — Лиса гора під Києвом, Брокене в Німеччині і Беневентський дуб в Італії. Сюди збираються відьми на свої наради, що називаються шабашем. До речі, про особливості цих місць я вже розповідав у попередній лекції.

Дякую за увагу.

— А я відьма від народження? — запитала Марина.

— Угу, — втомлено муркнув Кір. Схоже, ця лекція далася йому взнаки.

— А моя мама теж відьма?

— Ні.

— Але як же так? Чому так сталося?

— Сталося — то й сталося. І вже неважливо, чому так сталося. Бо це вже трапилося. Минуле не змінить ніяка, навіть найсильніша, відьма.