Діана Джонс: Вуховертка та відьма

Переклад з англійської

В дитячому будинку Сент-Мовальд, був день, коли люди, що хотіли стати прийомними батьками, приходили подивитися, кого б з дітей, вони хотіли узяти.

- Як нудно! — сказала Вуховертка [1] В англійській мові назва Вуховертка/щипавка — Earwig — складається зі слів: ear — вухо та wig — мозок. Існує забобон, що вуховертки заповзають у вуха сплячих людей та поїдають їх мозок. Як кажуть вчені — це нісенітниця. своєму другові Заварному Крему. Вони вдвох вибудувались у шеренгу у їдальні, разом із старшими дітьми. Вуховертка вважала, що сьогоднішній день був марною втратою часу. Вона була абсолютно щаслива у Сент-Мовальді. Їй подобався чистий запах лаку, який був скрізь, та яскраві сонячні кімнати. Їй подобалися тутешні люди. Так сталося, тому, що кожен, від місіс Бріггз — Великої матусі, до найновішого та найменшого малюка робили саме те, чого хотіла Вуховертка. Якщо Вуховертці хотілося пастушого пирога [2] Картопляна запіканка із м’ясом на ланч, вона могла схилити кухаря, зробити його для неї. Якщо вона хотіла нового червоного светра, місіс Бріггз, поспішала у крамницю та купляла його. Якщо вона хотіла гратися у хованки в темряві, всі діти гралися із нею, навіть ті, хто боявся темряви. Вуховертка ніколи не лякалась. Вона була дуже сильною особистістю.

З ігрової кімнати, яка була поруч, доносився гомін, там також вишукували немовлят та малюків. Вуховертка могла чути голоси, що вигукували:

- О, хіба вона не мила! — та, — О, лише поглянь які оченята у цієї крихітки!

- Огидно! — пробурмотіла Вуховертка. — Що за нахабство! — Вуховертці подобалася більшість немовлят та малюків, але вона не вважала, що вони були народжені задля милування. Вони ж були людьми, а не ляльками.

- Це ж добре для тебе, — сказав її друг Заварний Крем. — Ніхто ніколи тебе не вибере.

Найбільше за усіх в Сент-Мовальді, Вуховертці подобався Заварний Крем. Він завжди робив саме те, що казала вона. Єдиною його вадою було те, що він досить часто лякався. Вона сказала заспокійливо:

- Тебе також ніхто не вибере. Не хвилюйся.

- Але відвідувачі розмірковували щодо мене, — сказав Заварний Крем. — Декілька разів вони майже вибрали мене. — А потім він додав, дуже відважно, — а тобі ніколи не хотілося б щоб тебе забрали та відвезли жити десь, в іншому місці, Вуховертко?

- Ні, - твердо сказала Вуховертка. Але вона обміркувала це. Можливо буде весело, поїхати кудись та жити у звичайному будинку, як інші діти? А потім вона подумала про велику кількість людей у Сент-Мовальді, які робили саме те, чого хотіла вона, і вона зрозуміла, що у звичайному будинку, було б лише двоє, чи троє людей, або, щонайбільше, шість. Це було занадто мало, щоби бути цікавим. — Ні, - сказала вона. — Будь-хто, хто б вибрав мене, має бути дуже надзвичайним.

Саме тоді, місіс Бріггз прибігла з ігрової кімнати, дивлячись розгублено.

- Старші тут, — сказала вона. — Якщо ви захочете піти зі мною, то я назву вам імена та трохи розповім про кожну дитину.

Вуховертці вистачило часу лише щоб застережливо прошепотіти Заварному Кремові:

- Не забудь скосити очі, як я тебе вчила! — і в цей момент, у їдальню, слідуючи за місіс Бріггз, увійшла дуже дивна пара. Вуховертка могла бачити, що вони намагалися надати собі пересічного вигляду, але вона знала, що ці двоє не були звичайними, анітрохи. У жінки одне око було коричневе, а інше — синє, неохайність та зморщеність простежувалась на її обличчі. Це не було приємне обличчя. Жінка намагалася придати йому приємніший вигляд, завивши волосся у платиново-блакитні [3] В англомовних країнах кольором — blue rinse, іноді називають літніх доглянутих жінок, які є соціально-активними, і відносно багатими завитки та використовуючи багато пурпурової помади. Це не пасувало до її коричневого твідового костюма, чи до її яскравого зеленого светра. І жодне з переліченого, не пасувало до її великого червоного капелюха, або небесно-блакитних чоботів на високих підборах.

Щодо чоловіка, то коли Вуховертка поглянула на нього вперше, він виглядав як будь-хто, повз кого ви могли пройти на вулиці. Коли вона поглянула вдруге, то їй було взагалі важко його розгледіти. Він був схожий на довгу чорну смугу в повітрі. Після цього, кожного разу, як вона дивилась на нього, він здавався вище, та ще вище, а обличчя виглядало похмуріше та насуплініше. Виглядало на те, що у нього були довгі вуха. До того часу, коли чоловік із жінкою стояли перед Заварним Кремом, Вуховертка була майже певна, що чоловіків зріст становить дев’ять футів [4] 2 метри 74 сантиметри і якісь дві штукенції стирчать з його голови. Ці штукенції мали б бути вухами, але Вуховертка думала, що це були роги.