Олексій Надемлінський - Маленька Відьма та Кір

Маринка мовчки кивнула. Рівно за дві хвилини клацнув дверний замок і до квартири увійшла мама.

— Я, доню, подумала, що робота не вовк і в ліс не втече, — почала вона. — А ти тут одна в такій великій квартирі. Тож і вирішила прийти раніше…

Вона спинила погляд на котові, що дрімав на підвіконні, поглянула на доньку, що саме схилилася над порохотягом, тоді повела поглядом по оселі і захоплено вигукнула:

— Слухай, ти така спритна… Коли встигла?

— Постаралася, — ухильно відповіла Марина.

— Тоді завтра підемо в зоопарк! — урочисто пообіцяла мама.

— Підемо, — погодилася Марина без особливого ентузіазму. Те, що вона довідалася від кота, було куди важливішим за відвідини зоопарку.

Взагалі одразу зважуватися на щось Маринка не вміла. Це була для неї найбільша проблема ще змалечку. Скажімо, у дитинстві питала в неї бабуся Оксана:

— Маринко, що тобі напекти — булочок чи печива?

I Маринка починала довго думати, і все ніяк не могла вирішити.

…Ось і зараз так. Маринка дивилася з мамою телевізор. І все думала над словами Кіра. Але нічого не спадало на гадку.

Зрештою, Маринка згадала фразу, якою користувалося багато казкових героїв: «Ранок мудріший від вечора». А згадавши, з полегшенням відкинула всі думки про відьмацтво та чаклунство. Щось їй підказувало, що рішення знайдеться само собою.

Настав ранок, але питання все ще залишалося без відповіді.

…Маринка з мамою блукали по весняному зоопарку. Багатьох звірів уже перевели в літні вольєри.

— Чому ти така сумна? — поцікавилася мама.

— Думаю, — неуважно відповіла Маринка.

— То про що ж ти думаєш?

— Чому, наприклад, лев, коли б ми не прийшли, весь час спить?

Мама поблажливо усміхнулася:

— Тому що лев — це лев. Я десь вичитала, що леви сплять ледь не двадцять годин на добу.

— А чому вовки весь час метушаться у своїй клітці?

— Вовка ноги годують. Така його природа.

— Але чому?

Тетяна Григорівна задумалася, а потім сказала:

— Так вже їм визначено природою…

Маринка мовчки кивнула. Їй чомусь стало навіть легше дихати. Ага, природою. А проти неї нічого не вдієш.

Коли вони вже збиралися виходити із зоопарку, Маринка затрималася біля клітки з лисицями. Одна з них — сіра, зовсім не така вогненно-руда, як малюють лисиць на картинках, — якось дивно подивилася на Маринку. І тут… на дівчинку ніби знову найшло — вона стала бачити те, чого інші люди напевно не бачили.

Лисиця була зовсім навіть не лисицею… Маринка не знала, як називається ця істота, але зрозуміла, що тварина ця заворожена і молить її про допомогу. Але як їй допомогти — дівчинка не знала…

У понеділок зранку в кухні, як завжди, панувала метушня. Мама підганяла Марину:

— Швидше їж — ми вже запізнюємося.

Кіт розлігся на підлозі посеред кухні і дивився на них крізь примружені повіки. Зненацька він гучно ляснув хвостом по підлозі. Мама навіть здригнулася. А потім сказала:

— Він лупить по підлозі так, наче в нього не хвіст, а палиця.

Маринка з підозрою подивилася на кота. Той з байдужим виглядом перевів погляд на стелю.

Обізвався телефон. Мама взяла слухавку і після короткої розмови повернулася до доньки:

— Тобі дуже пощастило. Дзвонила твоя класна керівничка: вночі в школі труби прорвало та всі класи водою затопило. Так що радій: сьогодні занять не буде. Все, я побігла.

Мама поцілувала доньку в щоку. Грюкнули вхідні двері.

— Твоя робота? — строго запитала Маринка у кота.

Той, усе ще не відводячи погляду від стелі, ліниво відказав:

— Вони все одно б тріснули, але через місяць. А нам поговорити потрібно.

Мимоволі Маринка стала копіювати інтонації своєї матері, коли та вела ділові телефонні розмови:

— Перш ніж відповісти, мені потрібно з’ясувати деякі питання.

— Гаразд, уточнімо, — згодився Кір.

— Теперішні відьми — вони хороші чи погані?

— Круто ти питання ставиш. Можу сказати, що відьми бувають різними: одні творять добрі справи, а інші — чорні й лихі. А дозволь спитати: хіба люди завжди чинять тільки щось добре або лише щось погане? Так само я можу запитати в тебе: а водії машин всі хороші або всі погані?

— Значить, я зможу своїм чаклунством допомагати іншим?