Олексій Надемлінський - Маленька Відьма та Кір

Дізнавшись, що Кіт кілька місяців блукав вулицями, Марина з мамою полегшено зітхнули — малоймовірно, що в цьому разі у Кота з’явиться господар. Бо, коли на те пішло, за ці кілька днів вони вже неабияк прив’язалися до нього.

Суєта, пов’язана з переїздом і появою Кота, потихеньку вщухла, і потяглися звичайні будні.

Маринка готувала домашку. Кіт з підвіконня уважно спостерігав, як дівчинка виводить щось у зошиті.

Але з домашнім завданням не ладилося — сусіди зверху недавно вселилися і вже третій день гучно святкували новосілля. І все було б добре, якби вони не вмикали по сто разів одну й ту ж пісню.

— Коли ж їм вже набридне слухати одне і те ж! — якось спересердя вигукнула Маринка.

— Вимкнути? — знудьговано позіхнув Кіт.

Маринка навіть забула здивуватися з того, що він забалакав.

— А ти зможеш? — запитала вона.

— Це простіше, ніж мишу вполювати, — зауважив Кіт і різко махнув хвостом по підвіконню.

Пісня обірвалася на півслові.

— Схоже, їм таки набридло крутити одне й те саме, — сказала дівчинка.

— Ні, — заперечив Кіт. — Просто в їхньому музичному центрі блок живлення згорів.

— Твоя робота? — з підозрою поглянула на нього Маринка.

Кіт знуджено позіхнув і заходився вмиватися.

— Якось воно негарно вийшло… — невпевнено почала Маринка.

Кіт примружився:

— Не хвилюйся: музичний центр у них новий і ще на гарантії. Його за чотири дні відремонтують. А от у тебе завтра контрольна робота, і тобі до неї готуватися потрібно.

Маринку заспокоїли слова Кота. Проте питань у неї менше не стало:

— А ти з мамою теж будеш розмовляти?

Кіт, вилизуючи пазурі, відповів коротко:

— Ні.

— Чому?

Кіт озирнувся на Маринку і теж запитав:

— А ти чому перестала розповідати їй про те, що інколи бачиш?

— Тому що мама не повірить.

— Ось і мені вона не повірить.

— А чому ти зі мною розмовляєш?

— А ти пам’ятаєш, що зробила увечері першого дня, коли ви сюди приїхали?

Марина почала згадувати.

З нагоди новосілля вони влаштували святкову вечерю. Мама приготувала качку з яблуками, а Маринка напекла пиріжків. Треба сказати, що пиріжки у неї вдавалися точнісінько такі, як у бабусі Оксани.

А потім дівчинка згадала, як бабуся говорила, що потрібно хоч інколи задобрювати домовика — залишити в якомусь затишному куточку ложку каші або шматок пиріжка. І вона потайки від мами залишила пиріжок під ванною. Вранці на місці вже нічого не було. Чесно кажучи, Марина думала, що це Кіт з’їв той гостинець.

— Пиріжок домовикові залишила, — зізналася Маринка.

— Шануєш духів, — багатозначно зауважив Кіт.

— А чому я їх не бачила?

— Ти багато чого хочеш — всього і відразу.

— А мама каже…

Кіт чомусь не захотів далі розмовляти:

— Готуйся до контрольної! — і він заплющив очі.

Маринка зітхнула і повернулася до домашнього завдання: сперечатися з таким котом на початку їхнього знайомства, мабуть, не варто… а там буде видно…

Після контрольної Маринка поспішила додому. Настрій у неї був чудовий: схоже, з контрольною вона впоралася успішно. Кота дівчинка застала за дивним заняттям — він завзято ганяв по квартирі жовтий тенісний м’ячик. Коли той опинявся в кутку, Кіт, наче вправний футболіст, підкидав його в повітря однією задньою лапою, а другою в падінні через себе бив у двері, що слугували йому за ворота.

— Що ти тут робиш? — здивувалася Марина.

— Хіба не бачиш? Граю. Гра — найкраща у світі фізкультура.

— Дивися, тільки не розгроми тут усе, — порадила Маринка і подалася на кухню розігрівати обід.

— Замість того, щоб поради давати, краще б думала, як розв’язати другу задачу — ти зробила помилку, — пробурчав Кіт.

— Звідки ти це знаєш? — здивувалася Маринка.

— Усе тобі так відразу і розкажи…

Кіт облишив свій м’ячик і подався услід за Маринкою до кухні.

— Зголоднів? — запитала дівчинка і, не чекаючи відповіді, поставила перед Котом миску з молоком. Тоді вбила в нього сире куряче яйце.

Кіт вдячно гойднув хвостом і заходився жадібно хлебтати. Марина налила собі тарілку супу і теж почала обідати.

— А яких духів ти згадував учора? — запитала вона.

Кіт поквапливо вижлуктив молоко, облизався і відповів:

— Домовика я того мав на увазі, якого ти нагодувала.