Йоанна Хмелевська - Клята спадщина

— По-перше, я нічого не тверджу, а лише припускаю. А, по-друге, чом би й не займатися? Ефект — цілком позитивний.

Поручник Вільчевський схопився за голову.

— І скільки ж грошей переслано контрабандою? Ну ж бо, пані, скажіть!!!

— 579 000 доларів…

— Отак-то, — з гірким сарказмом озвався капітан Ружевич. — Щодо вбивства — все ясно, тут усе застебнуте, сказати б, на останнього гудзика, бо вбивство здійснили звичайні, можна сказати, шахраї. Щодо контрабанди й усього іншого, то це якась загадка, де нічого не можна розшолопати. Найгірше, коли до злочину беруться порядні люди, їхні наміри такі несусвітні, що сам чорт ногу зламає. Я вже дійшов до краю.

— Ні, — заперечив майор. — Найгірше, коли порядні люди зв’язуються зі злочинним світом. Бачте, що з цього виходить… Ви, пані, не думайте, ми теж не в дровах голову свою знайшли…

— Ми гадаємо, — підхопив поручник Вільчевський, — чи то пак, пробачте, гадали, що хтось контрабандою пересилає на Захід чималі суми з банальною метою нормального побутового збагачення, тобто збагачення власного. Як же він мусить добувати такі суми? Вдаючись до крадіжок та грабунку…

— Отже ж не грабунку, ти ж бо чув, що то все добровільні пожертвувані, — урвав поручник Гумовський.

— Тоді так: отой хтось ласкаво умовив наших махляїв-дурисвітів добровільно пристати до цієї шляхетної акції.

— І ми, до того ж, гадаємо, що отой хтось складався з четвірки ваших, пані, приятелів та приятельок, — втрутився майор. — Можна також гадати, що здійснення задуманого не дуже в них виходило, і вони вдалися по допомогу до інших — більших фахівців у цій галузі. А саме: Франека та Вєсєка. Пані Маковецька умовила свого зітхальника Дуткевича, щоб той виступив у ролі «підсадної качки», а Франек і Вєсєк нападали на… перепрошую, умовляли валютників дарувати їм гроші. Зворушені валютники мерщій віддавали їх до рук усе, що мали. Припустімо далі, що безпосередньо висловлював подяку тим двом патріотам пан Ракевич, який, щиро кажучи, найбільше нас дивує в ролі доброчинця. Мабуть, ваші друзі спершу все це здійснювали самотужки, але, наразившись на опір не таких шляхетних валютників, вдалися по допомогу до тих, що не зовсім мирили з законом. Ну, і, як ви всі знаєте, це дало небажані й зовсім несподівані наслідки. І признаюся вам, пані, я так і не збагну, хто був шефом тієї холерної банди.

— Щодо цього, то я знаю не більше за вас, — заклопотано запевнила я. — Гадаю, однак же, що все зіпсував отой вилупок — Пєжачек. Ніяк не доберу, чого йому було встрявати в таку симпатичну й безневинну аферу…

Поручник Вільчевський аж заскреготав зубами. Капітан Ружевич із тихим стогоном схопився за голову. Поручник Гумовський зайшовся пекельним реготом.

— Отже, щонайгірше виглядає у всій тій історії Пєжачек, — сказав він із кам’яним обличчям. — Либонь, усе це лише наші дедуктивні розумування та припущення. Тим часом пакунки від Вишневського — факт, декларації — теж. Чи не могли б ви, пані, нас просвітити, хто воно в бісової матері заповнював ті декларації й писав адреси?

— Уявлення не маю, — здивувалась я. — А ви, панове, хіба не знаєте? Мені здавалося, що лабораторія водномить визначить, чиє то письмо…

— Лабораторія, певна річ, визначила. Але письмо нікому з ваших знайомих не належить і, що найгірше, не належить і нікому з членів їхніх родин. Ми щиро сподівалися, що ви, пані, знаєте…

Я засмучено запевнила, що й сама дуже здивована, бо ніхто в такій ролі мені на думку не спадає. Цю тему ми обговорювали ще довгенько і зрештою дійшли спільної думки, що міліція тільки провадить слідство, а остаточні ухвали — то вже справа прокуратури та суду. З приміщення міліції я вийшла дуже збентежена і заразом сповнена надії.

Як і пророкувала Лялька, всі потерпілі навідріз відмовилися визнати як факти крадіжок, так і факти пограбувань. Навіть Лисий Віктор змінив свою думку, твердячи, що ніхто його не грабував, що то він просто пожартував і за те, що ввів міліцію в оману, ладен заплатити відповідний штраф. Ті, хто займався контрабандою, теж відмовилися свідчити. У найгіршій скруті опинився Гавел, чия доля цілком залежала від того, скажуть чи не скажуть правду Франек і Вєсєк. Франек і Вєсєк, хоч і виказували зневагу до особи Гавела, з великим задоволенням звернули все на Пєжачека.

— Гадаю, — зауважила я, виходячи з мешкання Баськи та Павела, довічне ув’язнення вам не загрожує… В разі чого, носитиму вам сухарі…

Мартін вийшов разом зі мною.