Псалтир (на українській мові)

Пісня синів Кореєвих.

1-2Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.

3Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.

4Бог у храмі Своєму знаний як захисник,

5бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,

6побачили, здивувалися, злякалися і відступили.

7Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.

8Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.

9Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.

10Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.

11Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.

12Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].

13Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,

14зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.

15Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.

Начальнику хору.

Синів Кореєвих.

Псалом.

1-2Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —

3І прості, і знані, і багаті, й убогі.

4Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.

5Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.

6Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?

7Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!

8Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.

9Дорог`а ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,

10щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.

11Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.

12Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.

13І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

14Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.

15Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.

16Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.

17Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.

18Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.

19Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,

20але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.

21Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

Слава…

Псалом Асафа.

1Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.

2Від Сиону велич краси Його.

3Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.

4Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:

5“Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!”

6Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.

7“Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.

8Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.

9Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,

10бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.

11Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.

12Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.

13Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?

14Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.

15І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене”.

16А до грішника каже Бог: “Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?

17Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.

18Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.

19Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.

20Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.

21Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].

22Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.

23Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє”.