Юлія Мельникова - Львів самотніх сердець

— Юзю, — сказала негритянка до пана Ухвятовського, — а чого ти не обідаєш? Сидиш отут з ранку голодний!

— Це Мауріка, моя малжонка, — розплився в усмішці Ухвятовський. — З Венеції привіз, вона невільницею була, потрапила в служниці, а я зглянувся й викупив.

— А дітки у вас є? — поцікавився Фатих.

— Троє, — відповіла промениста уродженка далекої Африки. — Казя, Яся й Адам.

Фатих розгорнув ковдрочки й витяг голе дитинча.

— Погляньте, яке біленьке й мацьопке! Не те що наші — щіткою не відчистиш… — здивувався пан Ухвятовський.

— Справжній турок, — посміхнувся Фатих.

…Леві Михаель Цві вже обмірковував, кому продати крамницю й мріяв швидше переїхати в маєток пані Сабіни під Кам’янцем, де йому б жилося набагато свобідніше, але обставини знову виявилися сильнішими.

Повернувшись із Кальварії, пані Сабіна довідалася, що її зниклий безвісти чоловік Ґжеґож живий.

А раббі Нехемію Коена львівські євреї вигнали з посади глави громади.

Якби ж то тільки це… Його намагалися засудити до найдавнішої з усіх кар — до з’їдання власного язика, приготованого на вогні зі спеціями. Ворогів Коена, що були одночасно друзями Шабтая Цві, надихнуло визнання мудреців Талмуда: лихослів’я — лашон ра — гірше віровідступництва, скотоложства й перелюбства разом узятих.

А позаяк лихий язик Коена призвів до непоправних наслідків, отже, його треба відрізати, засмажити, і нехай Коен його з’їсть.

Натяки на застосування цього жорстокого ритуалу супротивники Коена виявили в єменському трактаті, що ніколи ще не перекладався, і поквапились застосувати у Львові, що згідно загальної опінії, вважався європейським містом.

Правда, була одна проблема: раббі Нехемія повинен був сам попросити старосту громади відрізати йому язик на знак найгіркішого розкаяння.

А змусити Коена визнати свою неправоту — це однаково що вмовити кам’яних левів танцювати, обидві справи марні. Але немає таких складностей, з якими б не впоралася єврейська громада!

Коенові вирішили створити нестерпні умови існування.

Перехід від загальної любові й поклоніння до загального цькування й зневаги відбувся миттєво. Нехемії пригадали все — і що в турецькі хроніки він потрапив як мусульманин, і що спочатку підтримував Шабтая Цві, погоджуючись із великим дідом Давидом Алеві, й що завжди прагнув одноосібно управляти громадою.

Коен ніколи не звертав уваги на думки інших, — засуджували його.

Коен витрачав громадські гроші не так, як потрібно.

Коен брехав нам щодо тієї історії з турками.

Коен півдня проводив на Поганці.

Коен співчував єретикам-караїмам.

Коен погано виховував свого сина Менделя, раз той утік до єзуїтів.

Якщо Нехемія приходив до єврейської пекарні, йому не продавали кошерного хліба. Якщо Нехемія молився в синагозі Нахмановичів (яку пізніше назвуть «Турей захав» на честь книги його діда), усі відверталися.

Сам він плакав, дивлячись на біму, на яку ніхто з Коенів більше не зійде.

Ще тиждень тому євреї вважали за честь накладати тфіллін поруч з ним, а тепер Коена оточувала порожнеча. Шойхет перестав приносити в будинок Коенів кошерне м’ясо. Його дружину Малку жінки ледве не зіштовхнули з галереї синагоги. Хлопчиська бігали навздогін за старим рабином і, наздогнавши, єхидно запитували, чому він не носить з собою молитовний килимок. Плітки про можливе його мусульманство ніколи не зникали, утім, ще недавно такі жарти були неможливі. Голодний Нехемія Коен змушений був купувати їжу на Поганці, у крамницях, де висіла криво намальована табличка «халяль», хоча завжди запевняв, що мусульмани ріжуть птицю неправильно, а телячі й баранячі туші обробляють взагалі жахливо.

— Брахат ахад ло маспик [30] Самого благословення не досить ( івр .). , — намагався пояснити він туркові, але турок раббі не зрозумів.

— Я, як належить, з бисмілла всю живність ріжу, не чіпляйтеся! — виправдовувався м’ясник.

Розрахунок євреїв був вірний: довести сильного духом каббаліста до такого розпачу, що той буде готовий витерпіти бозна-які муки, аж до смерті, аби тільки позбутися переслідувань із боку своїх же одновірців. Він приповзе на колінах, благаючи відрубати язик і підсмажити! Буде мести бородою брудну бруківку, валятися в ногах, цілувати краєчки черевиків, і сам покладе на плаху язик.

Але Коенові супротивники забули одне: раббі Нехемія, чоловік відкритий і мудрий, за своє довге життя встигнув придбати друзів за межами єврейського ґетто. Його знали турецькі й татарські торговці з Погансько-Сарацинської, вірмени, греки, що не забули заступництва, караїми, яких Коен одного разу врятував від вигнання. Нехемія мав куди йти.