Станіслав Стеценко - Війни художників

Він підняв голову і, лише тепер побачивши її, кинувся обійматися.

— Пивіт, мамо. А де наш тато?

— У Німечиині, у Берліні.

— У Беліні? Що таке Беліна?

— Берлін. Це велике-велике місто. Дуже далеко…

— Він у місті Белін?

— Так.

— Заобляє гошики?

— Заробляє гроші…

— Щоб купити ігашки і нямочки?

«Нямочки» мовою Шурика означало — продукти.

— Ти дуже розумний, любий.

Підійшла вихователька. Привіталася:

— Доброго дня. Ваш із дворічних розмовляє найкраще. І взагалі дуже розумний!

— Дякую, — вона вдячно посміхнулася виховательці.

— Я дузе-дузе озумний, — підтвердив слова виховательки малий Шурик.

Сталін поїхав на Ближню дуже рано — уже о пів на п’яту вечора, і Берія відразу викликав Саркісова. Той з’явився за кілька секунд. Мабуть, сидів у приймальні, очікуючи на виклик свого господаря. Берія потягнувся так, що хруснули суглоби. Відкинувся на спинку крісла. Подивився у вікно. З його вікна було видно високе блакитне небо. Блакить була такою, як буває лише навесні — без насиченого синього. Така блакить, від якої не хочеться відводити погляд.

— Ніколи навіть помилуватися небом! Уявляєш, старший майоре Саркісов? Ось ти можеш стати біля вікна і хвилин десять милуватися синім небом. А я — ні! Ось перевага, за яку б я багато чого віддав. Згоден? — він подивився на помічника.

— Так точно, — жваво закивав той. — Не жалієте себе, Лаврентію Павловичу, все життя віддаєте партії й державі.

— Саркісов, не варто завжди бездумно погоджуватися з начальством. Тим більше, так відверто лестити! Урешті-решт, це викликає підозру! Можуть подумати, що ти прихований троцькіст або англійський шпигун. Треба іноді заперечувати, хоча б для вигляду.

— Так точно, в сенсі — нікак нєт.

Берія засміявся, махнув у бік Саркісова рукою. Підвівся, підійшов до вікна. Кинув поглядом униз. Двором походжав ворон, відмахуючись дзьобом від настирливих горобців. Згадав, що кілька разів бачив, як Сталін дивився на ворона і ворушив губами, ніби про щось пошепки розмовляв з ним. Цікаво, про що? У цих перешіптуваннях із птахом, який, за деякими даними, живе сотні років, було щось містичне. Повернувся до Саркісова:

— Хазяїн поїхав, і Кремль відразу спорожнів. Кішка за ґанок — миші в танок. Молотова немає, Кам’яна задниця поїхав ублажати свою ненаситну жидівку. Поскрьобишева немає. Не можна вирішити жодного питання! Що там із тим художником, обшук проведено?

— Так точно. Коли дружини художника не було вдома. Ми не знайшли нічого крамольного. Були якісь книги французькою, ми сфотографували, але спеціалісти запевнили, що то книги з мистецтва.

Берія на хвилину задумався, потер лоба рукою:

— Значить, нічого крамольного. Добре. Він прибув у Берлін?

— Так точно! Я вважаю, учора ввечері. Мої люди бачили, як він прощався з дружиною і як відійшов потяг.

— Добре. Ну то вези його дружину. Тільки не додому. Сьогодні мої вдома. Привезеш у квартиру на Кутузовському.

Але не так сталося, як гадалося. Не встиг Саркісов вийти з приймальні, як зателефонував Власик і сказав, що Сталін вимагає до себе Берію разом із Судоплатовим і матеріалами по операції «Качка».

Власик не знав, що являє собою операція «Качка». Про неї в СРСР взагалі знало не більше десяти осіб. Операція «Качка» була планом збройного нападу групи бойовиків на віллу Троцького в Іспанії і його вбивства. Сталіну щойно принесли переклад чергової статті «демона революції» в «Нью-Йорк Таймс». Хазяїн був розлючений і вимагав завершити операцію не пізніше травня. Виступи у західній пресі єврея Лейби Бронштейна, більше відомого у світі як Лев Троцький, все більше дратували його. Напередодні серйозного конфлікту в Європі, в який міг бути втягнутий СРСР, його головний ворог за кордоном мав бути знищений.

Ein Volk, ein Reich, ein Führer.

(Один народ, одна Батьківщина, один вождь)

Йозеф Геббельс

19 квітня 1940 року, 19 год. 50 хв.

Берлін

У часи правління Адольфа Гітлера Німеччиною від німців приховували, що на тому місці, де знаходиться Берлін, уздовж рік Шпреє і Хафель, ще в X—XII століттях жили слов’янські племена: лужицькі сорби і венди. Їхньою мовою назва Берлін означала «вільне місце».

Пропаганда доктора Геббельса стверджувала, що сорбів, вендів та інших унтерменшів тут ніколи не було, а Берлін — суто німецька назва. Мовляв, вона походить від німецького слова «бер», що означає «ведмідь»: тут у лісах раніше водилось багато ведмедів.