Станіслав Стеценко - Війни художників

Здесь есть возможность читать онлайн «Станіслав Стеценко - Війни художників» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війни художників: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війни художників»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Війни художників — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війни художників», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Шютте галантно відкланявся, потис чоловікам руки, кумедно відставляючи зад і нахиляючи голову, поцілував Лілії руку і залишив їх у готелі.

* * *

Вечеря. Лілія одягнена, як вона гадає, за останньою модою, втім, можливо, так і є. Гущенко, який не дуже на цьому розуміється, вкотре дивується — де в чорно-сірій Москві вона змогла дістати стільки яскравого шмаття. На ній жовтий жакет з підкреслено широкими плечима, глибоким декольте, завуженою талією, сильно затягнутою широким паском. А ще — пишна спідниця нижче колін. На обличчі — маска великої леді.

У ресторані, розташованому на другому поверсі готелю, столи квадратні, вкриті білосніжними скатертинами. На стіні величезна картина: Гітлер на трибуні над натовпом у костюмі штурмовика вказує кудись рукою. Обличчя фюрера натхненне. Всі присутні з захватом дивляться на фюрера. Внизу напис: «Фюрере, ми йдемо за тобою!».

На кожному столі — по два червоних прапорці. Один з білими серпом і молотом, інший — із чорною свастикою на круглому білому полі.

— На нашу честь, — зауважив Гагарін, зсутулившись над меню і кивнувши у бік прапорців. — Значить, поважають… Я тут ні чорта не розумію. Гущенко — перекладай.

У меню значились досить прості страви.

— Скажімо так: це зовсім не буржуазна Рига, — резюмував Гущенко свої дослідження меню. — Мабуть, це саме те, що можна отримати без картки. Суп з картоплею, тріска в гірчичному соусі, картопляні котлети, десерт — пудинг і компот. Якщо ви не проти, я замовлю все.

Офіціант іде виконувати замовлення, а Гущенко оглядає залу. Він зі здивуванням відзначив, що за сусідніми столиками кілька жінок одягнені не менш картато, ніж Лілія. Можливо, через те, що готель, а відповідно й ресторан, є чимось на кшталт розкішного московського «Метрополю».

— Ліліє, як це сталося, що в СРСР і Німеччині модниці одягнені приблизно однаково? Мова, звісно, не про перехожих на вулиці, а про таких шикарних осіб, як ви, — відважує він комплімент Лілії.

— У нас у Москві непмани так одягаються, — вставляє Гагарін, колупаючи зубочисткою у вусі.

Та Лілії комплімент Гущенка, видно, припав до душі. Вона помітно зашарілася від задоволення:

— Коли хочете, ви можете бути галантним, — кидає йому вдячний погляд. — Всі модниці в СРСР купують одяг на Сретенці у першому і поки що єдиному будинку моделей — тресті «Мосбілизна». Або на чорному ринку.

— Нехай так. Але звідки на Сретенці знають, що носять у Берліні чи Парижі? Не тримають же вони там агентів?

— Гущенко, все набагато простіше, — Лілія махнула рукою. — Думаю, що мода йде через кінематограф. У нас моду переймають у Любові Орлової. Модні радянські жінки одягаються і фарбуються, як Орлова. Подивіться на цю молоду особу за сусіднім столом. Чим не Орлова?

— Добре, а звідки Орлова знає, що носять у Європі? — продовжує допит Гущенко.

Гагарін уважно оглянув дам за сусідніми столами. Причому так, що ті це помітили і почали перешіптуватися і кидати погляди у бік радянської трійці.

— Я знаю й це, гер Гущенко, — Лілія, ніби учениця в школі, підняла руку. — Орлова наслідує Марлен Дітріх. Це моє особисте спостереження. Марлен Дітріх ми іноді бачимо у фільмах, що йдуть у наших кінотеатрах. Правда, картини йдуть із запізненням років на п’ять. Але Орлова їх дивиться відразу після виходу на екран. Все гранично просто! А ви, Гагарін, перестаньте витріщатися на жінок! На вас уже звертають увагу. Поводьтеся пристойно.

Гагарін щось бурмоче собі під носа і відвертається.

— Дякую за підказку, — здивовано говорить Гущенко. — Ви великий знавець світу моди!

— Будь ласка, звертайтеся за консультаціями. Мені не шкода.

— Таким чином, усе повертається на круги своя, — вставив і собі кілька слів Гагарін. — Лілія, приїхавши в Німеччину, одягається за модою американської актриси, німкені за походженням, яка відмовилася повернутися до Німеччини й агітувати за Великий рейх, а прийняла американське громадянство.

Незважаючи на зовнішній шик, у ресторані відчутний запах чогось кислого. Запах «московського общєпіту», — подумав Гущенко і знову із жалем згадав розкішну Ригу. Як було б добре провести місяць там, а не у смердючому воюючому Берліні!

Нарешті офіціант приносить вечерю. Гущенко зауважив, що Гагарін їсть, гучно плямкаючи. Лілія — так, ніби не має апетиту і виконує неприємний обов’язок.

Гагарін озирається на офіціанта, по-змовницьки підморгує і запитує Гущенка:

— Миколо, як думаєш, горілка тут є?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війни художників»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війни художників» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді
Станіслав Стеценко
Станіслав Константинов - Сутінки
Станіслав Константинов
Станіслав Лем - Фіаско
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс. Едем.
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Кіберіада
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Повернення з зірок
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Лем Станіслав
libcat.ru: книга без обложки
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс
Станіслав Лем
Станіслав Бондаренко - Кролики, ролики і Кондратюк
Станіслав Бондаренко
Отзывы о книге «Війни художників»

Обсуждение, отзывы о книге «Війни художників» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x