Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді

Ситуацію, що сьогодні склалася в Україні з національною літературою, можна охарактеризувати як її цілковитий крах. Українська книга повністю відсутня на книжковому ринку. Читач позбавлений можливості спілкуватися з вітчизняним автором. Літературна творчість втратила будь-який сенс через неможливість донести плоди своєї творчості до читача. Значна кількість українських авторів друкується в провідних російських видавництвах. Таким чином, останнє десятиріччя вже стало білою плямою в історії вітчизняної літератури. Український ринок майже на сто відсотків заповнений російською книгою. Учні шкіл та вузів вивчають сучасну українську літературу за газетами та журналами. Та й ці поодинокі видання швидко стають раритетними навіть у бібліотеках.

Усвідомлюючи відповідальність перед історією, літературою та українським народом, група журналістів та літераторів виступила з ініціативою створення організації, єдиною метою якої стане наповнення ринку літератури українською книгою. На першому етапі це будуть найбільш популярні серед читачів жанри — пригодницький та історичний роман, детектив, трилер, любовний роман (як ті, що найлегше можуть бути відродженими), а також література для дітей. Проект відродження української популярної літератури може стати наймасштабнішим проектом останнього десятиріччя у галузі культури.

Вже перші кроки Асоціації показали, що в Україні є немало людей, яким не байдужа доля української культури і, зокрема, сучасної літератури.

Асоціація висловлює глибоку подяку Президенту України Леоніду Кучмі, прем’єр-міністру Валерію Пустовойтенку, голові Національного банку України Віктору Ющенку, голові правління національної компанії «Нафтогаз України» Ігорю Бакаю, голові Партії національно-економічного розвитку України Валентині Наконечній, за сприяння яких було розпочато втілення в життя двох проектів Асоціації: видання перших книг із серій «Український бестселер» та «Чарівний світ» (література для дітей).

Президент

Асоціації підтримки української

популярної літератури

Наталія Заболотна

За даними статистичних досліджень, причиною аварій дев’яноста дев’яти зі ста підводних човнів, що не повернулися на базу, є помилка проектувальника або екіпажу. Про причини загибелі підводних човнів відомо дуже мало, оскільки більшість з них назавжди зникає в бездонних глибинах Світового океану, але пропорція, безумовно, залишається такою ж.

28 вересня 1988 року шифрувальники х’юстонського центру BMC США, одержавши магнітний запис, переданий глибоководною гідроакустичною системою стеження за підводними човнами «Цезар», сповістили Пентагон, що суперсучасний підводний човен-ракетоносець типу «Акула» BMC СРСР пройшов Гібралтар і вийшов у Атлантичний океан. Система стеження і боротьби з підводними човнами супроводжувала «Акулу» до району Канарських островів, де останній ліг на дно. Після зняття з грунту система супроводжувала човен до лінії «острів Шпіцберген — острів Ведмежий», куди розповсюджується її дія. І далі передала естафету на американський супутник-шпигун «НВ-051», що перебував на геостаціонарній орбіті над Кольським півостровом. Останній і сфотографував при вході в порт Сєвєроморськ не суперсучасну «Акулу», а застарілий дизельний підводний човен з трьома балістичними ракетами на борту.

Можна зробити висновок, що в районі Канар відбулася «підставка». Дизельний підводний човен лежав на грунті, очікуючи «Акулу», і, коли той підійшов, знявся з грунту і пішов далі, видаючи себе за «Акулу» і відволікаючи увагу системи протичовнової боротьби. «Акула» тим часом зникла у невідомому напрямку.

Та ж система «Цезар» через три місяці зафіксувала незвичайний звук, ототожнений дешифрувальниками зі звуком руйнування корпусу підводного човна в 160 милях на захід від Акулячого архіпелагу, що в Тіморському морі.