Оксана Лущевская - Задзеркалля

Я зайшла. У квартирі було тихо. Чулося, як у кухні капала з крану вода. Мене здивувало, що у квартирі Карми було досить навіть нормально. Чистий коридор. Кілька картин на стінах. Виднілася вітальня. Диван, крісла, телевізор. Усе, як у людей. Я чекала, що потраплю в приміщення, завішене магічними амулетами, або в брудне й занедбане. На щастя, мої очікування не виправдалися. Інакше я точно дала б драла.

Мене завжди лякало все містичне. Але водночас мені було цікаво, що ми з дівчатами до такого вдаємося.

— Сюди, — браслети Карми забряжчали, коли вона піднесла руку. — По чию душу прийшли?

Дівчата спершу отетеріли, а тоді нервово захіхікали.

— Може, підемо звідси, га? — запитала тихо я і легенько бемкнула Аньку ногою, бо сиділа поруч із нею. Вона не звернула на мене уваги.

— Та є там одна, — відповіла Ліка.

— Опиши, — прошепотіла Карма.

— Сіра миша, — крикнула Лима.

— Чого? У неї такі цікаві очі, — чомусь бовкнула я й сторопіла від погляду Карми й дівчат.

— Якого кольору? — кинула Карма.

— Зелені, мабуть, чи карі? — я затнулася.

— Так, між тим та іншим, — підтримала мене Анька.

— Фото маєте?

— Ні, — відповіла Лима.

— Чого ви приперлися без фото?

— А що, без фото нічого зробити не можна? — Лима відступати не збиралася. — Відворожити чи що там?

— Навести страх? — підтримала Лима. — Щоб нас боялася?

Карма дістала з шухляди товсту книжку.

— Та хіба нам треба, щоб Дінка боялася? — знову я не втрималася, хоча серце моє при цьому так калатало, що, здавалося, його чули всі в кімнаті.

— Справді, до чого тут страх? — підтримала мене Анька. — Тобто вона буде боятися нас, але продовжуватиме зустрічатися з Тортиком?

— А то, — відрізала Карма.

— Ні, це не варіант, — зауважила Ліна. — Ще щось можна зробити?

— Відпалити її від вашого, — Карма зробила паузу, гортаючи книжку, — як там його?

— Тортика! — вигукнула Лима. — Давайте відпалимо, — вона з надією глянула на нас. Мені знову пробігли мурашки по спині. — Або проткнемо їй серце голкою. Можна так? — кинула вона погляд на Карму.

«Невже Лима така закохана, що здатна на все на світі? Чи зможе заради Тортика зробити таке з кожною з нас???»

— Не вийде, треба фото, — вела Карма. — Можу замовити вам для неї скандал, хочете?

— Хочу, — знову відповіла Лима.

Мені кров прилила до щік. Я раптом подумала про те, що мені сказала б Оля, якби дізналася, що ми тут робимо.

— Значить так, — Карма примружила очі й сказала гостро і голосно. — Без фото — не повертайтеся. Вам захотілося магії, а без фото — магії не буде, рубите своїми курячими мізками, ні?

Треба було негайно звідти вимітатися. «Точно, вона сатаністка», — подумала я.

— Рубимо, — відповіла Анька, яка теж здрейфила не на жарт.

Карма хлопнула книжкою, грюкнула дверцятами шафи.

— Без фото не повертайтеся, — ще раз повторила вона. — Всьо, валіть, — вона рвонула вхідні двері, і ми одна за одною вибігли в під’їзд.

Видно було, що Лима й Ліка теж затремтіли з переляку. Справді, очі Карми стали такими дикими, наче вона ось-ось мала стати перевертнем.

— Вона божевільна, — сказала Анька, щойно ми вийшли у двір. — Вона за нами стежить! — зойкнула. Ми подивилися на балкон четвертого поверху. Кармине довге й худе обличчя вмить сховалося за шторою.

— Більше ні ногою в такі місця, — вела далі Анька. — Мене нудить після цього візиту, — тоді вона глянула на Лиму. — Слухай, — прошепотіла вона, — мене в таке не втягуй. І сама в таке не лізь. Це небезпечно. Я бачила по телеку, чим це закінчується.

— І чим? — прицмокнула Лима.

— Дурнею якоюсь зазвичай.

— У кримінальних хроніках таке показують, — нарешті мені випала можливість вставити свої п’ять копійок. — Глянь сама, Лимо.

— І ти дрейфиш? — Лима чомусь знахабніла.

— Усе, проїхали, Лимо, — сказала Ліка. — Я теж у таке не полізу. — Вона ще раз глянула на вікна Карми. Її постать виднілася з-за штори.

— Ти що скажеш? — глянула на мене Лима.

— Ця Карма просто хвора або нещасна, — сказала я. — Нема нам чого в це вляпуватися.

— То що ж, ми так і залишимо Білку разом з Тортиком? — запитала Лима. — Будемо дивитися на їхнє розкішне кохання?

— А може, так краще, ніж займатися неясно чим з якимись Кармами? — відповіла я запитанням на запитання.

Тільки сказала, як відразу мені схотілося стати невидимкою. Видалося, що хтось із дівчат от-от запідозрить, що в мене є свій план.

Хоча, якщо відверто, то після відвідин Карми мені було бридко думати про свій план. Я твердо вирішила, що мушу поговорити з Олею. Вона точно порадить щось мудре, добре, світле, порядне та ще й заспокоїть мене.