Гарольд Роббинс - Пірат

— Досить,— сказав він, намагаючись підвестися. Коли він звівся на рівні, то відчув, що в голові злегка паморочиться. Тільки-но він простягнув руку, гейша була тут як тут, щоб допомогти йому. Він усміхнувся їй.

— Спати,— сказав він.

Вона спантеличено дивилася на нього.

— Спати,— повторив він. Склав долоні і приклав їх до щоки, склеплюючи повіки.

— Хай! Хай! Спати.

Він кивнув.

Все ще підгримуючи однією рукою під лікоть, другою вона відсунула шторку, яка розділяла кімнати. Завела його до спальні і зачинила за собою панельні двері. Ліжко було дуже низьке, майже лежало на підлозі, і коли він спробував сісти на нього, то мало не повалився на спину. Йому здалося, що це дуже смішно, і він почав реготати. За ним засміялася й вона.

— Я мало не впав.

— Хай, хай,— проказала вона, розв'язуючи на його спині пояс, яким був підв'язаний його халат. Вона обережно вивільнила з халата плечі Бейдра і потім легенько його висмикнула з-під нього. Бейдр скотився в ліжко.

— Стомився,— промимрив у подушку і перевернувся долілиць. Ніби десь здалеку до нього долітав шелест її кімоно. Потім долинув ледь відчутний аромат талькового порошку, який мов легенька хмара осідав на його шкіру.

Її руки були легенькі, мов пір'їнки, і коли вона ніжно погладжувала його спину, її пальчики пробігали від його шиї до самого копчика. За хвилину вона стала масажувати його шкіру, намазуючи її ледь підігрітою олією. Він лише покректував від задоволення.

Її руки опустилися нижче спини, охоплюючи та погладжуючи його сідниці.. Потім він відчув, як вона легенько розділила їх і обережно встромила в нього пальчик. Вона намацала його простату і стала масажувати її круговими рухами.

Уже майже вві сні він відчув, як став твердіти його фалос, і він почав перевертатися набік. Ніжно, але твердо вона втримувала його так, щоб він не міг рухатися. Другою рукою, змащеною теплою олією, почала водити туди-сюди по його пульсуючому фалосу.

Він спробував вторити її рухам, та не зміг. Потім до його свідомості дійшло, що в кімнаті вже не одна, а дві гейші. Друга жінка зайшла з іншого боку ліжка і стала перед ним навколішках. Тепер замість двох було чотири руки. Не було такої частини його тіла, до якої б одночасно не торкалися, якої б не гладили, якої б не голубили.

Тиск на його простату і тестикули, доторк руки, що рухалася по його пенісу з наростаючою швидкістю, ставали нестерпними. Він відчув, як напружилося його тіло, конвульсії ставали майже нестерпними. Він розплющив очі.

Йому солодко усміхалася все ще вбрана в кімоно крихітна японка. Потім вона розтулила вуста і ніжно обвила ними його жолудь. На мить він чувся близько смерті, бо його ніби шарпонуло вибуховою хвилею, коли нафтовим водограєм вдарило його сім'я. Вибух ішов за вибухом, аж доки він не спустошився остаточно і все, що в ньому лишилося, це — легка приємна порожнеча.

Він ще бачив, як крихітна японка звелася на ноги і мовчки віддалилася геть. Він відчував, як інші руки закутали його в м'яке простирадло. Він склепив повіки і впав у глибокий безтурботний сон.

Коли він прокинувся, йому здалося, що він спав лише кілька хвилин. Насправді день був уже в розпалі, а над ним стояв Джабір.

— Даруйте, що турбую вас, хазяїне,— сказав він,— та тільки-но прийшла телеграма і містер Керрідж сказав, що це надзвичайно важливо.

Він повільно звівся і взяв жовтий аркуш. Послання було просте і таке, що його міг зрозуміти тільки він та князь.

«Встановлена дата призначення твого сина спадкоємцем.

Прошу повернутися, щоб довершити всі приготування».

Сон враз зняло мов рукою. Він знав, що це не має ніякого відношення до його сина. Тлумачення цього послання визначили дуже давно.

Війна. Війна з Ізраїлем. Вже зовсім близько час розплати за поразку в 1967 році. Принаймні так вважали вони. На нього накотилася хвиля суму.

Це було так завчасно. Надто завчасно. Можливо, напочатку араби здобудуть якусь малу перемогу, але ізраїльтяни порівняно з ними дуже досвідчені. Якщо війна протриває більше тижня, на арабів чекає ще одна поразка.

Навіть князь у цьому з ним погоджувався. Ще так багато треба зробити. Щоб виглядати перед світом згуртованими, треба здобути не одну лиш малу перемогу. Але не на полі бою, де гинуть чоловіки, а в банках та компаніях, де вони залишаються живими.

Запилючений «фольксваген» кольору гною, з фарбою, покопаною роками дії пустельного піску та вітру, кашлянув, чхнув і спинився, не доїхавши кількох ярдів до воріт стоянки. Вартові з цікавістю спостерігали, як старий, у такій же запиленій хламиді бедуїна, виліз із автомобіля і обійшов круг нього. Він підняв кришку багажника, де був двигун, і розглядав його довго й скрушно.