Гарольд Роббинс - Пірат

Він зазирнув до кабінету, до їдальні, до буфету, у патіо — їх ніде не було.

Роздратований, він зайшов до ванної і вмився холодною водою. Телепень. Він мусив передбачити, що вона вислизне з ним. Він здоровенний дядько, привабливий і, більше того, кінозірка. Він не такий, як ті джиґоло, що вона підбирала на Рів'єрі.

Він вийшов із ванної і попрямував по коридору до вітальні. От тоді він і почув гудіння апарата, що долинало з-за зачинених дверей. Він зупинився, гадаючи, що це може бути агрегат кондиціонера. У американців була манера встановлювати такого типу обладнання в комірчинах. Та потім він почув приглушений гул, який скидався на голоси, що долинали з гучномовця. Він взявся за клямку. Двері не відчинялися. Вони були замкнені.

Він розглянувся, щоб упевнитися, що коридор порожній. Юсеф навчився багатьом хитрощам, включаючи практичне використання пластикових кредитних карток.

Хвилиною пізніше двері комірчини були відчинені, і Юсеф із подивом дивився на невеликий монітор відеомагнітофона. Звук був приглушений, та зображення було кольорове, чітке і ясне як удень. Джордана була гола, лежала на спині, її лице спотворене конвульсією оргазму. Здавалося, що вона дивиться прямо в камеру, а її ноги міцно обхоплювали талію чоловіка, який підстрибував на ній, мов вершник на дикому коні. В гучномовці віддалено відлунював її здавлений подих, коли чоловік почав випорожнятися в неї. Потім він повільно сповз набік і вийшов з неї мокрий і вже в'янучи. Він повернувся до Джордани і всміхнувся. Його рука опустилася до боковини ліжка. У Юсефа було достатньо часу, щоб упізнати обличчя господаря, до того як екран погас. На хвилю він закляк, а потім став швидко діяти. Він знався на цій апаратурі. У Бейдра на яхті була встановлена така ж сама система, але тільки блок відтворення, а не запису. Юсеф натиснув клавішу, яка викинула касету, потім він вийняв її з апарата, сховав під полу піджака і вийшов у коридор. Він причинив за собою двері і почув, як клацнув замок.

Через залу він попрямував до фойє. Із стільця біля дверей підвівся слуга і відчинив їх, як тільки Юсеф наблизився.

— Добродій уже від'їжджає? — спитав він.

— Ні. Я подумав, що було б непогано деякий час подихати свіжим повітрям.

Юсеф підійшов до свого авто. З переднього сидіння підвівся водій.

— Чи моя течка все ще в багажнику? — спитав Юсеф.

— Так, сер,— водій пішов до тилу автомобіля і відкрив багажник. Він витяг звідти течку і подав Юсефові. Юсеф хутко поклав у неї відеокасету, замкнув течку і передав водієві.

— Нагадай мені, щоб я забрав, коли увечері приїдемо до готелю.

— Слухаюся, сер.

Юсеф простежив, що водій поклав течку в багажник, і пішов до будинку. Це перевершувало все те, що він планував, перевершувало все те, на що він сподівався. Тепер лишалося чекати слушної нагоди, коли найкраще буде пустити касету в хід.

Він знову плюхнувся на стілець поруч з Вінсентом і підвів очі на екран. Вінсент повернувся до нього і прошепотів:

— Рік створив фантастичного Мойсея, правда ж?

— Так,— відповів Юсеф. — Як ви вгадали, що він так добре зіграє цю роль?

Вінсент повернувся до нього, посміхаючись.

— Я не міг помилитися,— відповів він. — Коли Соломон став зніматися в кіно, він змінив своє прізвище на Салліван. Як же Соломон міг погано зіграти Мойсея?

Юсеф втупився в обличчя Мойсея, яке саме з'явилося великим планом на весь екран. Авжеж. Він дивувався, чому він не помітив цього відразу. У нього було обличчя типового єврея.

Позаду почувся рух. То повернулася Джордана з Ріком. Куточком ока він спостерігав, як вони пройшли через залу до ляди бару і сіли. Він бачив, як Рік глянув через плече на екран і щось їй сказав. Вона засміялася і підняла келих вина, який поставив перед нею бармен.

Юсеф відчув приплив ненависті: «Смійся, сучко! — думав він з несамовитою люттю. — Я тобі покажу. Смійся, підстилка жидівська».

Тепер він знав достеменно, що він збирається зробити зі стрічкою. Бейдр буде вічно вдячний йому за те, як він вберіг його ім'я від того, щоб цілий світ дізнався про те, що його дружина зрадила йому з євреєм.

Лейла глянула на свою матір, що сиділа на протилежному кінці кімнати.

— Я тобі вже не раз говорила, мамо, Хамід — просто приятель і все. Я його серйозно не сприймаю. У мене немає наміру виходити за нього заміж. Він — просто приятель.

Маріам тяжко зітхнула.

— Я не знаю, що з тобою коїться. Він — звичайний собі сирієць, навіть не з порядної сім'ї. Не можу збагнути, що ти в ньому знайшла.