Гарольд Роббинс - Пірат

Жак втупився в землю.

— Звідки мені в чорта знати? — похмуро відрубав він. — Я чекаю на неї отут на пляжі битих дві години.

— Ти мусиш знати! — роздратовано кинув Юсеф. — Якого біса, ти думаєш, я плачу тобі гроші? Щоб ти отут жарився на пляжі з якимось petit negres? [27] Маленьким негром (франц.).

Кельнер поставив на стіл кока-колу і відійшов. Юсеф узяв склянку і жадібно випив.

— Ти був з нею минулої ночі? — спитав він.

— Так.

— Знімок є? Сфотографував?

— Як я міг? — відповів Жак запитанням. — Вона так і не зайшла до покою. О третій вона залишила мене на дискотеці і сказала, щоб я зустрів її сьогодні в полудень на пляжі.

— Так ти всю ніч був з отим чорним?

— А що мені залишалося? — відповів, захищаючись, Жак. — Берегти себе для неї?

Юсеф засунув руку у внутрішню кишеню піджака і витяг звідти нову золоту табакерку. Він повільно відкрив її, обережно дістав сигарету і постукав нею по кришці табакерки.

— Не дуже ти спритний,— сказав він, беручи губами сигарету і запалюючи її. — Зовсім не спритний.

Жак широко відкрив очі.

— Як я міг сфотографувати, коли вона не заходила до покою? Ні разу. Ми завжди займалися цим там, де їй забагнеться,— він глянув на море через плече Юсефа. — О, ось вона пливе.

Юсеф оглянувся. З моря до берега прямував великий «Сан Марко». Юсеф опустив руку до кишені піджака, дістав ключі і кинув їх на стіл перед Жаком.

— Я зарезервував для тебе номер у «Біблосі». Там є вся потрібна апаратура. Кімната прослуховується. В суміжній кімнаті фотограф буде чекати, аж доки ти його випустиш. Заведи її туди. Мене не цікавить, як ти це зробиш, замани. У тебе лишається єдина ніч.

— Чому такий раптовий поспіх? — спитав Жак здивовано.

— У мене в кишені телеграма від її чоловіка. Завтра після обіду вона відбуває літаком до Каліфорнії.

— А якщо вона не схоче лишитися? Що я маю робити, торохнути її по голові? Якщо буде так, як минулої ночі, вона піде о третій ранку, повернеться на «Сан Марко» і поїде до Канн.

Юсеф звівся на ноги і глянув на Жака згори.

— Я потурбуюся про те, щоб на «Сан Марко» вийшов з ладу двигун. Все інше залежить від тебе,— він озирнувся на море. «Сан Марко» повільно запливав у мілководдя пляжу. — Заходь у воду, хлопчику-коханчику,— мовив він саркастично,— та допоможи дамі зійти на берег.

Мовчки Жак підвівся із стільця і попрямував до води. Якусь хвилю Юсеф стежив за ним, а потім повернувся і став пробиратися через ресторан до шосе, де він запаркував свого автомобіля.

Він сів у авто і, перш ніж увімкнути запалення, якусь хвилю сидів непорушно. Якби тільки Джордана не ненавиділа його. Тоді це все не було б потрібне. Та він пам'ятав, скільки разів вона намагалася настроїти Бейдра проти нього тільки тому, що їй не подобалися їхні стосунки. Врешті-решт він був лише найманим працівником, а вона була дружиною боса. Якби дійшло до проби сил, то немає сумніву, хто був би переможцем. Вона б виграла, не поворушивши навіть пальцем. Та коли цієї ночі Жаку вдасться зробити знімок, такого ніколи не станеться. Досить буде погрози дати Бейдрові доказ її невірності, і вона ж зразу посмирнішає. Юсеф знав, що найкращий союзник — переможений ворог.

Джордана розплющила очі в ту мить, коли важкий рев двигунів стишився до холостих обертів. Вона глянула на годинника. Минуло сорок хвилин, як вона відпливла із Канн. Сушею, з транспортними пробками, це зайняло б години півтори. І справа була навіть не в швидкості, море було гладеньке і вона проспала всю дорогу.

Вона сіла, дістала верхню частину бікіні та сорочку. Оглянула себе, налягаючи бюстгальтер. Її груди, як і все тіло, покривала рівна засмага кольору золотаво-брунатного каштану, а її соски були темно-фіолетового кольору, замість червоно-рожевого, як звичайно. Вона була вдоволена собою. Її груди все ще були пругкі. Тіло ще не ставало брезклим, як у багатьох жінок її віку.

Інстинктивно вона глянула через плече, чи спостерігають за нею два стернові матроси. Вони вдавали, що дивляться в інший бік, та вона знала, що вони спостерігали за нею через дзеркальце тильного огляду, прикріпленого до вітрової шибки перед ними. Про себе вона всміхнулася. Щоб піддрочити їх, вона пропонуюче взяла свої груди в долоні і стисла так, що соски налилися. І тільки після того застебнула ліф.

Мимо пропливав водяний велосипед з двома голоцицими дівками. Вони провели поглядом семидесятитисячнодоларовий «Сан Марко» з неприхованою надією та цікавістю. І знов вона всміхнулася про себе, коли по їхніх лицях пробіг вираз розчарування, бо вони уздріли, що єдиним пасажиром була вона, їхні наміри були такі очевидні. Педальник повільно повернув убік.