Гарольд Роббинс - Пірат

— Там святкують день народження дружини нашого патрона, шейха Аль Фея,— пояснив нижчий.

Щоб піддражнити їх, вона розстебнула ґудзики своєї джинсової куртки, поли її розійшлися. Вона підняла долонями свої повні груди і виставила їх, щоб матросам було видніше.

— Regardez ces tetons [15] Погляньте, що за груди (франц.). ,— мовила вона. Чи не хотіли б ви припасти вустами до однієї з цих красунь?

Вони з сумом похитали головами.

— Двадцять п'ять франків,— нарешті спромігся вищий.

— Шкода,— сказала вона і спритно застебнула ґудзики.— У вас була можливість,— кинула, відвертаючись.

— Завтра,— гукнув їй вищий,— приходь до старого порту, отоді ми і покатаємо тебе.

— Завтра мене тут уже не буде.

— Зачекай! — гукнув їй вищий. Він щось швидко сказав напарникові так, щоб вона не чула, потім повернувся до неї.— Гаразд. Їдемо туди, об'їжджаємо яхту і назад, згода?

— Згода,— вона спустилася на найнижчу приступку, а вищий матрос стрибнув у катер. Гуркіт двигуна заповнив ніч. Нижчий матрос спробував був подати їй руку, коли вона спускалася в катер, та вона ступила на палубу без його допомоги, пішла на бак і сіла там.

Нижчий матрос відчепив швартов і стрибнув у катер. Потім він повернувся до неї і сказав:

— Краще пройди вперед, там, ззаду, ти промокнеш від бризок.

Вона всміхнулася йому.

— Я не боюся,— сказала вона.— Я люблю воду.

Коли «Ріва» почав набирати швидкість, він підійшов до неї, сів поруч, обійняв і відстебнув два верхні ґудзики на її блузці. Мозолиста рука грубо стиснула її груди.

— Magnifique,— сказав він.— Epatant [16] Чудові. Дивовижні (франц.). .

— Чому ти так поспішаєш? — запитала вона.— Часу в нас удосталь.

Він нахилився і припав жадібним ротом до соска. Його зуби впилися в її шкіру. Вона відштовхнула його.

— Зачекай,— кинула вона сердито.— Скінчиться прогулянка — тоді.

Він вирячився на неї, аж побагровіла пика.

Вона мило усміхнулася до нього.

— Я не надурю вас, не хвилюйтеся,— вона зняла свій жакет і віддала йому.— Візьми це як заставу.

Він стояв з жакетом в руках, придуркувато дивлячись на неї.

— Що за гру ти затіяла?

Не встигла вона відповісти, як задзижчав радіотелефон. Вищий матрос підняв слухавку. Звідти почувся сердитий голос. Не проронивши ні слова, матрос кинув її на важіль і оглянувся на них, повертаючи човна широкою дугою.

— Ми мусимо повернутися до пристані,— сказав він.— Капітан нам крашанки повідриває. Там на березі чекають люди, щоб дістатися до яхти.

— Отуди к бісу,— чортихнувся нижчий. Він тицьнув їй жакет.— Одягнися.

— Я ж казав тобі, що нам не слід цього робити,— сказав вищий.

— Merde! [17] Лайно (франц.). — лайнувся нижчий.

Лейла мовчки застебнула жакет. Вона поглянула на пристань, де стояло декілька чоловік, одягнених у вишукане вечірнє вбрання. Матрос вимкнув двигун, і катер став повільно прибиватися до причалу.

Низенький матрос, тримаючи в руках швартов, вправно скочив на причал і зачепив його за кнехти. Високий матрос залишився в катері.

На причалі стояли два чоловіки та дві жінки, які з цікавістю розглядали її, коли вона виходила з катера. Вона вийшла на верхню приступку причалу і обернулася. Нижчий матрос з підкресленою увагою допомагав дамам зійти на «Ріву». Раптом він підняв голову і зиркнув на неї.

— C'est la vie [18] Таке життя (франц.). ? — кинула вона згори, всміхаючись йому.

Люди вже були в катері, який почав повільно відходити. Нижчий матрос стрибнув у катер, повернувся до неї, засміявся і підняв угору руки в типово галльському жесті безпорадності.

Лейла стала спускатися з молу на пляж, коли він неочікувано з'явився з тіні купальної кабінки.

— Що за вибрики? — гримнув він.— В тебе що, клепка випала? Ти ж могла все зіпсувати.

Його поява застукала її зненацька.

— Я не бачила, як ти зійшов з катера.

— Коли я не знайшов тебе у покоях, то мало не збожеволів. Ти ж знаєш, що тобі не вільно було виходити з покоїв.

— Мені стало нудно,— сказала вона.

— То тобі стало нудно,— саркастично повторив він,— і тобі припекло вийти і покататися на катері?

Вона дивилася на нього здивовано.

— А чому я не можу цього зробити? — спитала вона.— Хто має на це більше прав? Врешті-решт, катер належить моєму батькові.

Була вже п'ята година ранку, коли останній гість сів в один із самих швидкісних катерів, щоб дістатися берега. Джордана саме прощалася з княгинею Марою та Жаком, коли Юсеф підійшов до Бейдра, який стояв на палубі осторонь.