Гарольд Роббинс - Пірат

Апартаменти над кав'ярнею резервувалися для особливих відвідувачів та їхніх гостей, які після ночі веселощів у кав'ярні надто стомлювалися, щоб повертатися додому; або ж воліли залишитися і насолодитися іншими втіхами, які дирекція охоче могла їм запропонувати. Дворецький зупинився біля дверей і постукав.

— Хто там? — почувся голос підлітка.

— Лікар Аль Фей зі своїм сином прийшов провідати його світлість,— відповів дворецький.

Двері відчинив підліток, одягнутий у єдвабні сорочку та штани. Його брови були густо підведені, щоки нарум'янені, а довгі нігті нафарбовані.

— Просу, заходьте,— прошепелявив він ламаною англійською мовою.

Бейдр та його батько зайшли до кімнати. В повітрі висів одурманюючо-солодкий сморід гашишу. В кімнаті не було нікого.

— Просу вас, шідайте,— сказав підліток, вказуючи на фотелі та стільці. Він вийшов до суміжної кімнати, залишивши їх самих.

Не проронивши ні слова, Бейдр переглянувся з батьком.

В кімнату повернувся підліток.

— Їх швітлість вийде до вас жа хвилину. Чим можу вам шлужити? Шолодощі? Може, перекушите? Маємо англійшьке вішкі, якщо бажаєте.

— Ні, дякую,— похитав головою Самір.

Двері знову відчинилися, і зайшов князь Фейяд. Він був у повному королівському убранні, а його голову покривав білий міткаль. Він перейшов усю кімнату і підійшов до свого кузена.

Самір з Бейдром підвелися і схилилися перед своїм монархом у традиційному уклоні. Фейяд, усміхаючись, відсторонив руки Саміра. Чи так зустрічаються кузени, які давно не бачилися? — він обійняв Саміра, розцілував його в щоки, потім, усе ще усміхаючися, повернувся до Бейдра.— А це той маленький хлопчик, який так плакав, коли вперше від'їжджав на навчання за кордон?

Бейдр відчув, що червоніє.

— То було давно, ваша світлість.

— Не так уже й давно,— сказав князь і засміявся.— Мені здається, тоді тобі було шість років.

— Тепер йому вісімнадцять,— сказав Самір.— Він уже дорослий чоловік, хвала Аллаху.

— Аль хамду лі-ллах,— прозвучали луною слова князя. Він поглянув на Бейдра, який був на голову вищий їх обох.— Високий твій син. У нашому роду таких високих не було, наскільки я пам'ятаю.

— Це харчування, ваша світлість,— сказав Самір.— Харчі в Америці збагачені різними вітамінами та мінеральними солями. Тож молоде покоління і виростає вищим за батьків.

— Ви, вчені люди, можете творити справжні чудеса,— сказав князь.

— Чудеса творить Аллах,— відповів Самір.— А ми — тільки знаряддя в його руках.

Князь кивнув на знак згоди.

— Нам є про що поговорити, брате мій,— сказав він.— Та це ми можемо зробити і вранці. Сьогодні ми будемо насолоджуватися нашою злукою та взаємним спілкуванням.— Він плеснув у долоні.— Я розпорядився, щоб для вас підготували покої, де ви могли б трохи освіжитися після подорожі. Опівночі ми збираємося внизу, в кав'ярні, де для нас буде влаштовано банкет.

Самір вклонився.

— Ми щиро вдячні за щедру вашу гостинність.

Знову з'явився підліток.

— Проведи моїх дорогих родичів до їхніх покоїв,— звелів князь.

— Ж великим жадоволенням, васа швітлість,— вклонився той.

Кімната Бейдра була відокремлена від батькової просторою вітальнею. Він залишив батька і пішов до своєї спальні, стіни якої були пишно оздоблені дорогими єдвабами та атласами. На канапках лежали оксамитні подушки. Не встиг він роздивитися, як у двері постукали.

— Зайдіть,— гукнув він.

До кімнати зайшла молода служниця і шанобливо схилила голову.

— Чим можу служити панові? — спитала вона тихо, сором'язливо потупивши очі.

— Навіть не можу придумати чим.

— Можливо, я приготую хазяїнові гарячу купіль, щоб він зміг змити втому подорожі? — запропонувала вона.

— Це було б добре,— сказав він.

Бейдр задумливо подивився їй услід. Тепер він усвідомив, що він — удома. В Америці так не обслуговують.

Кав'ярню заповнили звуки кануна та барабанів. А на підмостках пурхала танцівниця, її різнобарвні шарфи обвивалися навколо її гнучкого тіла, срібні оздоби її ліфа кидали в різні боки іскристі зайчики. Гості князя, що сиділи за підковоподібним столом перед самими підмостками, уважно стежили за танцем.

Князь сидів в осередку столу. На почесному місці, праворуч від нього,— Самір, Бейдр — ліворуч. На низеньких стільчиках, позаду князя, сиділи декілька підлітків, старанно розмальованих, як і той, що вітав їх у покоях князя. За ними стояв дворецький, який наглядав за роботою кельнерів та інших слуг. Біля кожного з гостей стояло цеберко з пляшками шампанського, і їхні келихи постійно наповнювалися. На столах стояли більше п'ятдесяти сортів холодних закусок і місцевих делікатесів. Гості брали їжу пальцями, а слуга старанно витирав щойно змоченою в теплій воді серветкою руку гостя після того, як той посилав до рота чергову порцію. Біля дверей та попід стіною стояло кільканадцять особистих охоронців Фейяда, які не зводили з нього очей.