Гарольд Роббинс - Пірат

Перша жінка запалила сигарету і подала йому, він затягнувся. Солодкуватий їдкий запах гашишу заповнив його ніздрі, і він відчув, як по його тілу пробігла легенька хвиля тепла. Він ще раз глибоко затягнувся і віддав сигарету.

— Як тебе звуть?

— Надія, ваша світлість,— відповіла вона, вклоняючись. Він усміхнувся їй, відчуваючи, як у ньому підіймається хвиля статевого збудження. Випростався в ліжку на весь зріст.

— Чи купатися обов'язково? — спитав він.

— Як того хоче ваша світлість,— засміявшись, сказала жінка.

Він оглянув їх усіх. Гашиш проникав аж до крижів. Потім подивився на свій фалос: він стирчав над животом, тонкий, довгий і твердий. Бейдр перевів погляд на першу жінку.

— Я хочу вас усіх,— сказав він.

Коли він прокинувся, по кімнаті розливалося сонячне світло, біля його ліжка, з філіжанкою паруючої турецької кави, стояв Джабір. Бейдр зробив ковток страх як пекучого напою.

— Котра година? — спитав він.

— Полудень, паничу,— відповів слуга.

Він розглянувся по кімнаті і намагався пригадати, коли пішли дівчата. Останнє, що залишилося в пам'яті,— шалений клубок тіл та тепла. Він лежав на боці. Спочатку одна із дівчат насмарувала його тіло благовонною олією, а потім вони почали лизати язиками: його анус, його мошонку, його соски, його фалос, його пупок, аж доки відчуття стало таким гострим, що життєвий сік вивергнувся з нього несамовитим виснажливим гейзером. По тому він пірнув у небуття.

Він ще раз відсьорбнув пекучої кави і труснув головою.

— Батько встав?

— Так, паничу. Він — з князем. Чекають вас до сніданку.

Він зробив ще один ковток кави і підвівся з ліжка.

— Перекажи їм, що я прийму душ і миттю прийду.

Він пустив холодну воду, потім гарячу і знов холодну. За хвилю він зовсім очуняв, провів рукою по підборіддю і вирішив, що поголиться пізніше. Коли він вийшов з ванної, Джабір уже приготував для нього сорочку та широкі спортивні штани.

Коли він зайшов до кімнати, князь та його батько ще сиділи за столом. Дворецький прибирав тарілки після сніданку.

Бейдр поцілував батька, а потім руку князя. Потім сів, по знаку еміра.

— Може, ти хочеш поїсти? — ввічливо спитав князь.

— Ні, дякую,— відповів Бейдр. З його боку, було б непоштиво їсти тепер, коли вони вже поснідали.

— Тоді випий кави,— сказав князь.

— Дякую,— кивнув Бейдр.

Дворецький поспішив наповнити філіжанку. Бейдр покуштував. Кава була густа і солодка. Він спокійно й слухняно чекав. Хоча штори були спущені і затуляли вікна так, що сонячне світло до кімнати не проникало, князь був у темних окулярах, за якими не було видно його очей. Він мовчав, аж доки Бейдр поставив свою філіжанку.

— Ми з твоїм батьком обговорювали твоє майбутнє.

— Я ваш слуга,— мовив Бейдр, схиливши голову.

— Перше — ти мій родич, моя кров.

Бейдр мовчав. Та він і не мусив говорити.

— Світ швидко змінюється,— продовжував князь.— Багато чого сталося з того дня, коли ти народився. Згідно з тими подіями мусять мінятися і наші плани.— Він різко плеснув у долоні.

Дворецький відразу вийшов з кімнати, тихо причинивши за собою двері. В кімнаті вони залишилися одні. Князь почекав хвилину. Його голос перейшов майже на шепіт.

— Ти знаєш, що я завжди трактував тебе як свого спадкоємця і гадав, що настане день, коли ти займеш моє місце як правитель цієї країни.

Бейдр поглянув на батька. Його лице було безвиразне. Бейдр перевів погляд на князя.

— Та часи змінилися,— сказав емір.— І перед нами стоять інші, важливіші справи. По всьому Близькому Сході з-під пісків пустелі пробивається хвиля майбутнього, провісниця такого багатства, про яке ми і не мріяли. І джерелом цього багатства є нафта. Це життєдайна сила сучасного промислового світу Заходу. І наша маленька країна лежить на одному з найбільших, які були відомі людям, родовищ.

Він зробив паузу, щоб передихнути, підніс до вуст філіжанку і сьорбнув гарячого солодкого напою.

— Минулого місяця я підписав угоду з кількома американськими, британськими та європейськими компаніями про розробку цього родовища. За права на розвідку родовища вони згодилися заплатити нам десять мільйонів доларів. Якщо нафту буде знайдено, вони будуть платити додаткові суми за кожну робочу свердловину та відсотки з експортованої нафти. Вони також зобов'язалися побудувати нафтопереробні заводи та допомагати в розбудові країни. Все те багатообіцяюче, однак я не маю певності.