Гарольд Роббинс - Пірат

Бейдр похитав головою.

— Мені треба рано вставати. Я пообіцяв хлопцям, що вранці піду з ними кататися на лижах.

— То, будьмо,— сказав Юсеф. Він спорожнив келиха одним спраглим ковтком і наповнив знову. — Я навіть не усвідомлював, що мені так хочеться пити.

Другий келих вина Юсеф пив повільніше. Він відкинувся на спинку фотеля, починаючи розслаблятися. Наступні слова Бейдра поклали цьому кінець.

— Розкажіть мені про «Арабляльки»,— сказав він.

Юсеф відчув, як його чоло знову зросилося потом.

— А що там говорити? Вони — добрі клієнти. Опріч цього, я про них знаю дуже мало.

Бейдр вдивлявся в нього пильним поглядом.

— Це на вас не схоже. Як правило, ви знаєте все про людей, з якими ми маємо діло. Це завжди було одним з наших основних правил.

— Вони не належать до числа наших вагомих клієнтів. Я не бачив причини придивлятися до них. Перевозки були малі, і вони платили добре.

— Чимала доплата,— сказав Бейдр. — Чи цього було недостатньо, щоб зацікавитися ними?

— Ні, я був заклопотаний важливішими справами.

— Ви не подумали, чому вони сконтактувалися з вами в Парижі, а не, як звикле, у нашій конторі в Бейруті? Певно, що для угода такого масштабу це було б нормально.

— Я думав, що то був простий збіг,— швидко відповів Юсеф. — Я зустрів того американця в барі, що на вулиці Георга V, де він розповів мені про труднощі, які спіткали його, коли він хотів налагодити імпорт ляльок до Сполучених Штатів, і я сказав йому, щоб він звернувся до нашої контори в Бейруті. Що, можливо, ми зможемо йому допомогти.

— Згідно з інформацією контори в Бейруті вони керувалися контрактом перевозок, який прислали ви. Вони не зв'язувалися з жодним працівником нашої компанії.

Юсеф відчув, як спітніло під пахвами.

— Може, й так. Я міг лишити вказівки на подальші дії своїй секретарці. Як я вже вам сказав, я не вважав, що це така важлива справа, щоб їй треба було приділяти особливу увагу.

— Ви брешете,— тихо проказав Бейдр.

Юсеф був ошелешений.

— Як? Як? — перепитав він, затинаючись, ніби недочув.

— Я сказав: «Ви брешете»,— повторив Бейдр. — Зараз про цю компанію ми знаємо все. Ви поставили нас у становище перевізників наркотиків до Сполучених Штатів. Через це над нами нависла загроза втратити весь наш доробок за всі довгі роки. Зараз я хочу, щоб ви розповіли всю правду.

Бейдр спостерігав, як Юсеф дістає сигарету і запалює її тремтячими пальцями.

— Розкажіть мені,— сказав він тихо,— скільки дав вам Алі Ясфір, щоб ви влаштували ці перевозки?

Прямо на очах Юсеф розпадався на шматки. Зараз його голос тремтів так само, як і його пальці.

— Він примусив мене це зробити, хазяїне,— скрикнув він. — Він втягнув мене в це діло силою. Я зробив це тільки для того, щоб вас захистити!

— Захистити мене? — запитав Бейдр холодним голосом.

— У нього були знімки і він погрожував опублікувати їх.

— Хто міг би повірити в такі знімки? Та ще й з такого джерела? Чому ви не прийшли до мене відразу?

— Я не хотів завдавати вам болю, хазяїне. То були знімки вашої дружини,— очі Юсефа наповнилися справжніми слізьми.

— Вони у вас тут?

— Так, хазяїне,— сказав Юсеф притишено. — Вони у валізі, яку я залишив у холі. Я сподівався, що до цього не дійде.

— Принеси,— спокійно сказав Бейдр.

Юсеф вискочив з кімнати мало не бігом і через хвилину повернувся, несучи валізу. Бейдр мовчки дивився, як він відкриває валізу і витягає звідти портативний відеокасетний програвач і портативний американський телевізор. Він вправно під'єднав два апарати і озирнув кімнату, шукаючи розетку. Одна з них була збоку письмового столу. Він устромив туди штепсель, потім поставив касету.

Глянувши на Бейдра, він завагався.

— Мені все ще здається, що вам не слід на це дивитися, хазяїне.

Голос Бейдра прозвучав майже з люттю:

— Вмикай!

Юсеф натиснув кнопку, і екран заповнився яскравим порожнім світлом. Чувся шурхіт стрічки, яка розмотувалася. За мить з'явилися перші розпливчасті кольорові образи. Юсеф підреґулював, і раптово зображення ввійшло в чіткий фокус.

У ліжку, на спинах, лежали Джордана та якийсь чоловік, очевидно зняті камерою, що містилася над ними згори. Обоє були голі і по черзі передавали один одному сигарету в той час, коли вони явно стежили за чимось, що діялося поза кутом камери. Зображення на екрані на мить зникло, потім з'явилося, і почулися голоси, що долинали з гучномовця. Джордана сідала на чоловіка верхи.

— Просто чудово,— сказав чоловік, оглядаючи її.