Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Лемкін мав на руках цінні вихідні матеріали для підтримки цих дій. Він погодився надати ці декрети Раді, але наголосив на одній умові: має бути вказано походження кожного документа. На першій сторінці кожного документа має бути коротка анотація про те, що збірку склав Рафал Лемкін, консультант Ради економічної війни, під час виконання обов’язків в університеті Дюка і Стокгольмському університеті.

Хоча Лемкін трохи піднісся духом, все ж він не переставав хвилюватися за родину і потерпав від проблем зі здоров’ям. Йому було сорок два, він мав небезпечно підвищений артеріальний тиск, утім, не брав до уваги поради лікарів зробити перерву і добре відпочити, оскільки до Вашингтона постійно надходила нова інформація щодо масових убивств у Європі. У грудні польський міністр закордонних справ в екзилі видав брошуру під назвою «Масове знищення євреїв в окупованій Німеччиною Польщі». Вона спиралася на матеріали {342} 342 [81] Вона спиралася на матеріали: Karski Jan. Story of a Secret State: My Report to the World, updated edn (Georgetown University Press, 2014). / [c. 275] , надані Яном Карскі (ще одним випускником юридичного факультету університету Львова), який співпрацював із польським рухом опору у Варшаві.

Лемкін присвятив роботі над рукописом цілий рік, щоправда дозволивши собі зробити кілька перерв. У квітні 1943 року він був з Літтелами на відкритті Меморіалу Джефферсона у Вашингтоні, де спілкувався з акторами Едвардом Г. Робінсоном та Полем Муні. Під радісні вигуки захопленого натовпу приїхав президент Рузвельт, у чорному плащі, він став разом з Елеонорою Рузвельт всього за кілька кроків від Лемкіна. «У Ральфа залишилися найкращі враження, — записав Літтел у своєму щоденнику, — оскільки Рузвельта він досі не бачив». Лемкіна вразили «особливі духовні якості» Рузвельтів. «Вам дуже пощастило, — сказав він Літтелам, — мати таких двох людей, які здатні бути гідними духовними лідерами нації». {343} 343 [82] Вам дуже пощастило: Littell, My Roosevelt Years, 151. / [c. 275]

Лемкін завершив роботу над рукописом у листопаді. Навіть попри те, що він вмістив сюди не всі матеріали, вийшло понад сімсот сторінок, а це значно більше, аніж було узгоджено з фондом Карнеґі. Фінч був роздратований. Вони обрали назву — «Правління держав “Осі” в окупованій Європі». Малоймовірно, щоб книга потрапила у Міссурі чи ще де-небудь до списку тих, які найбільше продаються. У передмові Лемкін пояснив, що хотів, аби порядні люди з усього англосаксонського світу дізналися правду про нещадну жорстокість німців щодо окремих груп, яка спирається на «об’єктивну інформацію і докази». Він головно зосередився на ставленні до «євреїв, поляків, словенців і росіян», однак принаймні про одну групу — гомосексуалістів — у цій праці не згадується. Він писав про злодіяння «німців», а не нацистів, згадавши лише один раз «націонал-соціалістів», і стверджував, що «німецький народ» «без примусу» сприйняв заплановане, охоче беручи участь у цих заходах і отримуючи від їхнього втілення непоганий зиск. Бажання захищати групи не завадило йому виділити в окрему групу німців. Лемкін зазначив про допомогу у написанні книги вузького кола друзів, присвяти не додавав і підписав до друку 15 листопада 1943 року.

«Правління держав “Осі”» не було легким для читання. Аби покрити «кожен етап життя» під окупацією, книгу було поділено на три частини. У перших восьми розділах він розглянув «методи окупаційного німецького режиму», звертаючи увагу на адміністративні питання, роль законодавства і судів, на інші аспекти, зокрема на фінанси, працю і власність. Коротенький розділ стосувався «правового статусу євреїв».

Далі у 9-му розділі Лемкін відкинув терміни «варварство» і «вандалізм» і створив новий — амальгаму з грецького слова « genos » (плем’я або раса) і латинського « cide » (убивство).

Цей розділ він назвав «Геноцид».

В архівах Колумбійського університету я знайшов залишки його паперів. Серед них був окремий жовтий аркуш у лінійку, з карлючками, зробленими олівцем. Тут він написав слово «геноцид» понад двадцять п’ять разів, перш ніж закреслити і дописати ще кілька інших слів. «Знищення». «Культурне». «Фізичне». Він бавився з іншими варіантами {344} 344 [83] Він бавився з іншими варіантами; Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 276] , такими як «мет-еноцид».

Посередині листка, у гущавині зигзагів, було ще одне закреслене слово зі стрілочкою вбік. Очевидно, це слово — «Франк».

Карлючки Лемкіна, 1945 р.