Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Через рік після свого приїзду до Дарема Лемкін виступив з власною промовою на щорічному зібранні асоціації юристів Північної Кароліни. До нього на трибуні приєднався англійський суддя Норман Біркетт. Мені зайняло трохи часу, аби відшукати докладний звіт про це зібрання асоціації, але зрештою я його знайшов.

Декан юридичної школи Орак представив Лемкіна, коротко розповівши про його втечу з Польщі. «Цей поляк нещодавно дізнався, що німці незаконно привласнили його заміський будинок, — пояснював декан, — а його вишукану колекцію картин, які ілюструють здійснення правосуддя ще з часів Середньовіччя, було експропрійовано і вивезено до Берліна». Декан зачитав коротку біографію. «Університет д-ра Лемкіна» був заснований ще 1661 року і називався «університет Львова». Якщо хтось запропонує кращу вимову, нехай підходить до Орака і Лемкіна після завершення урочистого вечора.

Лемкін у своєму виступі говорив про «право і юристів у поневолених країнах». Він описував «зловісну картину» життя в Європі, спричинену декретами нацистів, їхніми діями з підриву діяльності судів, ув’язнення адвокатів і порушення міжнародного законодавства. Він згадав Ганса Франка, в чиїх руках, на його думку, перебувала доля його батьків і мільйонів поляків. Чи захищатиме Франк права цивільних в окупованій Польщі? Відповідь була у самому питанні. Він навів приклад з документа, який Франк подав до Академії німецького права у грудні 1939 року, коли сказав, що право — це лише «те, що є корисним і необхідним для німецької нації». «Ці слова були цинічним запереченням міжнародного права, — заявив Лемкін, — і викликають глибоку відразу». Доктрина Франка підпорядковує індивіда державі і має на меті «підпорядкувати весь світ владі Німеччини».

Лемкін також скористався нагодою, аби знову викласти свої ідеї щодо варварства та вандалізму, згадавши про свою роль у Мадридській конференції у жовтні 1933 року. Голова цієї конференції сказав йому, що він не повинен говорити про Німеччину, пояснював Лемкін, але він проігнорував цю пораду: «Коли я зачитував свою пропозицію [про потребу нового законодавства], німецька делегація, яка складалася з голови Верховного суду Німеччини й очільника Берлінського університету [33] Берлінський університет Гумбольдта. професора Кольрауша, покинули залу засідань». {334} 334 [73] Коли я зачитував свою пропозицію: «Law and Lawyers in the European Subjugated Countries» (address to the North Carolina Bar Association), Proceedings of the 44th Annual Session of the North Carolina Bar Association, May 1942, 105-17. / [c. 270]

Ця розповідь мене здивувала. В офіційному протоколі Мадридської конференції зазначалося, що серед присутніх були Кольрауш і голова Верховного суду Німеччини (Ервін Бумке, який головував у суді, про тогорічне рішення якого трохи раніше повідомляв Лаутерпахт, те, яке забороняло інтимні стосунки між німцями та євреями, навіть поза межами Німеччини). Колеги Лемкіна, Веспасіан Пелла та суддя Шлитер були у Мадриді, був там і суддя Раппапорт, який очолював польську делегацію. Лемкіна в офіційному списку присутніх вказано не було. {335} 335 [74] Лемкіна в офіційному списку присутніх вказано не було: Actes de la 5 èrne Conférence Internationale pour l'Unification du Droit Pénal (Madrid, 1933). / [c. 270]

Він не був тоді у Мадриді, не зачитував свою пропозицію і не спостерігав за тим, як двоє німців покидають залу. Це було невеличке перебільшення, без істотних наслідків, але все-таки перебільшення.

Інформація про Лемкінову роботу над декретами нацистів поширювалася {336} 336 [75] Інформація про Лемкінову роботу над декретами нацистів поширювалася: Ryszard Szawlowski, «Raphael Lemkin’s Life Journey», in Bienczyk-Missala and Dębski, Hero of Humankind, 43; box 5, folder 7, MS60, American Jewish Historical Society. / [c. 271] , і його запросили до Вашингтона на посаду консультанта Ради економічної війни. Це була весна 1942 року, і завданням Ради було координувати американську воєнну стратегію після нападу на Перл-Гарбор і вступу США у війну. Робота в цій раді, яку очолював віце-президент Генрі Воллес, надала Лемкіну прямий доступ до верхніх ешелонів американського політичного життя.

Він перебрався до Вашингтона — міста, яке з головою поринуло у воєнні клопоти, мало повно енергії та рясніло військовими одностроями. Робота у Раді економічної війни була непередбачуваною. Здається, ніхто до кінця не знав, що відбувається в окупованій Європі і які конкретні наміри мають німці. Колеги не дуже переймалися інформацією, якою він з ними ділився. Вони були занурені у власні проблеми і не виявляли зацікавленості у занепокоєнні якогось емоційного поляка, який відрізнявся від них. Його справи сприймали як «теоретичні» та «фантастичні». «Хіба нацисти реально розпочали втілювати ці плани?» — спитав хтось з його колег. Усі знали про історії німецьких звірств під час Першої світової війни, однак більшість із них виявилася неправдою. Чим теперішня ситуація відрізняється від тодішньої? {337} 337 [76] Чим теперішня ситуація відрізняється: Lemkin, Totally Unofficial, 113. / [c. 271]