Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

«Німеччина хоче змінити всю структуру населення Європи на тисячу років, — пояснював Лемкін, — вона хоче, аби деякі народи і раси повністю зникли». Кінг був спантеличений і сказав, що вивчить це питання детальніше.

Повернувшись до Північної Кароліни, Лемкін продовжив роботу над декретами. Від Белли та Йозефа надійшов лист. У пошарпаному конверті, який довго йшов до свого адресата, був невеличкий клаптик паперу, датований 25 травня 1941 року. Йозеф дякував Лемкіну за надіслані листи, сказав, що почувається краще, що сезон картоплі закінчився і він може більше часу проводити вдома. «Поки нам нічого не бракує». Він надіслав синові кілька імен і адрес в Америці, а Белла запевняла, що в них «усе дуже добре» і вони мають усе, що їм потрібно. Це була звістка про те, що вони живі. «Пиши частіше, — попросила Белла, — будь здоровий і щасливий» {329} 329 [68] будь здоровий і щасливий: Кореспонденція на ідиші, 25 травня 1941, box 1, folder 4, Raphael Lemkin Collection, American Jewish Historical Society, New York. / [c. 267] .

Через кілька днів, 24 червня, коли Лемкін слухав музику по радіо, передачу було перервано: «Німецьке військо вторглося до східної Польщі». Німці розірвали пакт зі Сталіним, відправивши свої військові підрозділи на схід до міст Львов, Жолкєв, Вовковиськ і за їхні межі. Лемкін знав, що станеться далі.

«Ви чули новини? — хтось спитав, коли він зайшов на юридичний факультет. — Про операцію Барбаросса?» Того дня і впродовж наступних він багато разів чув, як йому казали «співчуваю», оскільки понурі та мовчазні колеги і студенти розуміли наслідки цієї новини. Сповнений зловісного передчуття, він продовжував працювати. «Вище носа, будь сильним» {330} 330 [69] Вище носа: Lemkin, Totally Unofficial, 111. / [c. 268] , — підбадьорював його Макдермотт.

Вермахт просувався на схід разом із СС, розширюючи межі панування губернатора Франка. Жолкєв захопили за тиждень, тоді через один чи два дні було окуповано Львов, а професора Романа Лонгшама де Бер’є і його трьох синів було вбито. Того ж дня, пройшовши трохи північніше, німці взяли Вовковиськ безпосередньо за межами Генерал-губернаторства Франка. Тепер родина Лемкіна підпадала під дію добре знайомих йому декретів.

Той самий день приніс ще одне повідомлення: Ігнацій Падеревський, засновник сучасної Польщі, чоловік, який виступав проти Договору про меншини 1919 року, помер у Нью-Йорку під час концертного туру (його поховали на Арлінгтонському національному цвинтарі, через півстоліття його рештки було перенесено до Кафедрального собору Івана Хрестителя у Варшаві). Незадовго перед тим, як він захворів, Падеревський виступив з публічною промовою, аби нагадати слухачам про різницю між добром і злом, про роль одного і багатьох: «Дотримуватися цього шляху, безумовно, важливо як індивідам, так і групам індивідів» {331} 331 [70] Дотримуватися цього шляху, безумовно, важливо: аудіозапис — Address on the observance of the golden anniversary of Paderewski’s American debut, 1941, in Ignacy Jan Paderewski, Victor Recordings (selections) (1914–1941). / [c. 268] , аби уникнути непотрібних страждань та безцільного руйнування.

У вересні, через п’ять місяців після приїзду до Америки, Лемкін провів своє перше навчальне заняття у юридичній школі університету Дюка. Того ж місяця він їздив до Індіанаполіса {332} 332 [71] Того ж місяця він їздив до Індіанаполіса: «The Legal Framework of Totalitarian Control over Foreign Economies» (paper delivered at the Section of International and Comparative Law of the American Bar Association, October 1942). / [c. 268] на щорічну конференцію Американської асоціації юристів, де прочитав лекцію про тоталітарний контроль і підписався під резолюцією, приготованою Джоном Венсом, яка засуджувала звірства німців. Суддя Верховного суду США Роберт Джексон після урочистого обіду виступив з промовою під назвою «Виклики міжнародного беззаконня». Виступ був пронизаний ідеями, висловленими Лаутерпахтом, чоловіком, з чиєю працею незабаром познайомиться Лемкін. Однак про те, що ще один колишній студент зі Львова зіграв певну роль у написанні Джексонових слів, Лемкіну тоді не було відомо.

«Німеччина розв’язала війну, порушивши свої договірні зобов’язання, — сказав Джексон присутнім, — звільняючи Америку від обов’язку ставитися до усіх, хто бере участь у війні, однаково». Він завершив свою промову, висловивши надію, що неминуче настане «панування законів, спрямованих на захист мирного співіснування народів, на які покладатимуться суверенні держави» {333} 333 [72] панування законів: Jackson Robert. The Challenge of International Lawlessness (address to the American Bar Association, Indianapolis, 2 October 1941) // American Bar Association Journal. — 1941. — 27. / [c. 269] . Цей виступ, очевидно, не залишив Лемкіна байдужим.