Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Цю нещадну критику було надіслано приватно. «Я не маю задоволення від нападу на друзів», — писав Кор, не знаючи, що його занепокоєння знайде свій відбиток у Кембриджі, в Англії, де Лаутерпахт завершував роботу над книгою, яка фокусувалася на правах окремих осіб.

Через шість місяців після публікації «Правління держав “Осі”» війна в Європі завершилася, Рузвельт помер, а Вовковиськ повернувся під радянський контроль. Не маючи звісток від родини, Лемкін занурився у роботу над практичним втіленням бажання президента Трумена провести судовий процес над провідними німцями щодо воєнних злочинів, де головним обвинувачем мав стати Роберт Джексон.

Лемкін сконтактувався з Джексоном {356} 356 [95] Лемкін сконтактувався з Джексоном: Лемкін Джексону, 4 травня 1945, box 98, folder 9, Jackson Papers, Manuscript Division, Library of Congress, Washington DC. / [c. 282] приблизно тоді, коли Ганса Франка заарештували американські військові у Баварії 4 травня. Він поінформував Джексона, що його книгу можна взяти у бібліотеці Верховного суду і додав копію своєї статті «Геноцид: сучасний злочин» (де автора було вказано як поляка з міжнародною «точкою зору»). У цій статті відслідковувалися наполегливі зусилля Лемкіна, починаючи з мадридської брошури і до книги, і наголошувалося на тому, що кожного нациста, який «ступив ногою на чужу землю» {357} 357 [96] «ступив ногою на чужу землю»: Raphael Lemkin, ‘Genocide: A Modem Crime’, Free World 9 (1945): 39. / [c. 282] , обов’язково заарештують.

Джексон прочитав статтю і зробив там свої помітки. Він підкреслив цитату, яку Лемкін приписував фельдмаршалу Герду фон Рундштедту, одному з командувачів операції «Барбаросса». Кажуть, що, прямуючи на схід {358} 358 [97] прямуючи на схід: John Q, Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg, 1945–1946’, in The Genocide Convention Sixty Years After Its Adoption, ed. Christoph Safferling and Eckart Conze (Asser, 2010), 36 n5. / [c. 282] , фон Рундштедт зауважив, що однією з найбільших помилок Німеччини 1918 року було те, що вона «утримувалася від знищення цивільного населення ворожих країн», що одну третю мешканців треба було ліквідувати за допомогою «організованого недогодовування». На думку Лемкіна, лише одних цих слів достатньо для висунення кримінальних обвинувачень фельдмаршалові. {359} 359 [98] лише одних цих слів достатньо: Лемкін — Джексону, 4 травня 1945. / [с. 283]

На сторінках «Вашингтон Пост» 6 травня {360} 360 [99] 6 травня: Washington Post, 6 May 1945, В4. / [с. 283] виходить редакційна стаття, присвячена відплаті, яка містить цитати з книжки Лемкіна. На той час книга «Правління держав “Осі”», яку було позичено в бібліотеці Верховного суду, вже була в кабінеті Джексона і залишалася там понад рік, поки її не повернули до бібліотеки у жовтні 1946 року. Джексон подякував Лемкіну {361} 361 [100] Джексон подякував Лемкіну: Джексон — Лемкіну, 16 травня 1945, Jackson Papers; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 38. / [c. 283] за усе, що він написав, коли набирав команду для судового процесу, включно з юристами військового департаменту, де Лемкін працював консультантом. Головним адвокатом Джексона {362} 362 [101] Головним адвокатом Джексона: Н.В. Phillips, ed., «Reminiscences of Sidney S. Alderman» (Columbia University Oral History Research Office, 1955), 817; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 39. / [c. 283] був Сідні Алдерман, хороша людина і блискучий генеральний юрисконсульт південної залізниці США, який усі вихідні провів, занурившись у книгу Лемкіна.

На 14 травня команда Джексона завершила підготовку меморандуму попереднього планування. Тут було узагальнено докази, необхідні для обвинувачення окремих осіб у «децимації національних меншин», але не згадувався «геноцид». Через два дні {363} 363 [102] Через два дні: Draft Planning Memorandum of 14 May 1945, box 107, folder 5, Jackson Papers; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 39. / [c. 283] , з проектом меморандуму на руках, Джексон провів зустріч зі своєю командою юристів у Верховному Суді і особисто додав до переліку можливих злочинів слово «геноцид». Детальний звіт, який він надіслав делегатам Лондонської конференції, теж містив цей перелік, включно з «геноцидом», описаним Джексоном як «знищення національних меншин і поневоленого населення» {364} 364 [103] знищення національних меншин: «Planning Memorandum Distributed to Delegations at Beginning of London Conference», June 1945, in Jackson Report, 68. / [c. 283] .

Лемкін доклав чималих зусиль, аби його теж було залучено. У п’ятницю, 18 травня, його представили Алдерманові, який був випускником університету Дюка. Алдерман сказав Лемкіну (якого помилково вважав німцем), що «Правління держав “Осі”» — це «комплексна» і «дуже цікава» праця, яка могла б слугувати для Джексонової команди «основним текстом». Під час обговорення {365} 365 [104] Під час обговорення з Лемкіном того, як «геноцид»: Barrett. Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg. — P. 40. / [c. 283] з Лемкіном того, як «геноцид» може бути використано у процесі, Алдерман зрозумів, що Лемкін «дуже пишається» цим словом і своєю роллю у його запровадженні. Наприкінці місяця Лемкін був присутній на нараді в департаменті юстиції. На цьому зібранні точилися суперечки {366} 366 [105] На цьому зібранні точилися суперечки: там само, 40–41. / [с. 284] щодо майбутньої ролі Управління стратегічних служб (УСС) — предтечі Центрального розвідувального управління (ЦРУ) — у зборі доказів проти обвинувачених. Тридцятишестирічний син Джексона — Білл, який був членом його команди, теж був присутній на цій нараді, де вперше познайомився з Лемкіном (Білл Джексон був одним із тих кількох людей, які співпрацювали як з Лемкіном, так і з Лаутерпахтом, який був присутній кілька тижнів по тому на зустрічі на Кранмер-роуд, коли до статуту Нюрнберга потрапили «злочини проти людяності»). Лемкін не справив на Білла надто сильного враження. Він вважав його людиною пристрасною і «справжнім науковцем», але непрактичним і без жодного уявлення про те, яку справу готує команда. Проте Джексон-молодший {367} 367 [106] Проте Джексон-молодший: Phillips, «Reminiscences of Sidney S. Alderman», 818; Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 41. / [c. 284] та Алдерман вважали Лемкіна хорошим фахівцем, щоб виправдати запрошення приєднатися до команди, хоча б для того, щоб не випускати з поля зору УСС.