Марина Гримич - Ти чуєш, Марго?..

Здавалося, він дивиться на неї, як на меблі, і Марго відлягло від душі. Значить, усе, що сталося — сталося не насправді, а в тяжкому сні.

Марго повеселішала, стала схожою на саму себе і знову зажила у переконанні, що має ідеальну сім’ю.

Шеф повернувся із Стамбула, відпустивши борідку «замочком», яка дуже личила до його лисини. Чекали, що він збере всіх на нараду або хоча б на п’ятихвилинку, щоб за великим директорським столом поглянути одне одному у вічі. Однак шеф зволікав. Причому очікування таких ненависних колись нарад було досить нестерпним. Марго докотилася до того, що сама напросилася до нього на прийом, щоб підписати якогось дурного папірця. Та шеф навіть не глянув у її бік і, не читаючи, завізував документ.

Шефова свита занепокоїлася. Всі, окрім Андибера. Він же поводився адекватно своєму службовому становищу.

Напруження наростало. Всім кортіло поговорити. Однак ніхто не наважувався першим завести розмову. І лише після того, як Марго зіткнулася лобом з Леською у підвалі перед тими самими дверима, які виявилися зачиненими; після того, як Спиридоненко змінив свій козлиний тенор на не менш козлиний баритон; після того, як Свєтка зірвалася на Андибера і в запалі дискусії ляпнула «Що ви дивитеся на мене, як на біснувату?», — шеф усіх зібрав у своєму кабінеті.

Нарада для керівних осіб відбувалася в незвичному стилі. На відміну від повної пасивності і байдужості на колишніх нарадах цього разу співпрацівники виявляли неабияку активність і зацікавленість проблемами установи. Зрозуміло, що всі намагалися наблизити хвилину «розбирання польотів». Однак ця хвилина все ще не наставала, бо ніхто першим не наважувався взяти на себе відповідальність зачепити болюче питання. Перший привід до відвертості подав Андибер, запропонувавши пляшку шампанського на честь шефового повернення. Ідея була схвально сприйнята і поповнилася ще пляшкою коньячку, і турецькими солодощами, і лимончиком, і великою банкою оливок. Спиридоненко витягнув зі свого холодильника шмат сала, від чого всі поморщилися: «Фе, коньяк і шампанське закушувати салом!», однак Спиридоненко не образився: всі вони так завжди казали на початку, а в кінці наминали сало з чорним хлібом, цибулею під коньячок і шампанське. Андибер, звернувши увагу на цей гастрономічний несмак, визнав, однак, що він є нормальною формою засвоєння українцями європейської традиції. Тож перший тост «За європейський вектор України» сам по собі напросився, і почалася палка дискусія про те, що, звичайно, москалі нам уже «триста лєт снилися в білих тапочках», але ж для Європи ми «секонд хенд», і нема чого пнутися зі шкури перед пихатою Європою і самозакоханою Америкою, а треба трохи попорпатися в своїй землі, поворушити місцем, на якому носимо штани, і все буде гаразд.

Взагалі політичні дискусії характерні не лише для цього офісу. Зазвичай вони починаються палкими промовами, а закінчуються почуттям глибокої огиди до влади. Політична дискусія перманентно переросла в мистецьку, де Марго посідала місце почесного експерта, оскільки була дружиною відомого естетика і мистецтвознавця. Всі захоплено обговорювали питання, чи є «зірки» шоу-бізнесу «напівбогами», чи просто кріпаками, рабами нерозбірливої публіки, які в негоду і незважаючи на місячні змушені блазнювати перед нею, випрошуючи, як милостиню, аплодисменти.

Вичерпавши й цю тему, народ перейшов на власні проблеми. Колектив тяжко переживав розлучення Спиридоненка, яке тяглося ось уже два роки. Унікальність цього розлучення полягає в зворушливих стосунках між зятем і тещею. Теща категорично проти розлучення, вона вважає зятя рідним сином, а доньку «курвою». Спиридоненко, напівсирота, ставився до бабусі з покрученими артритом пальцями з великою любов’ю і ніжністю. До речі, він, вважаючи Марго жінкою морально стійкою, неязикатою і водночас досвідченою в інтимних питаннях, обрав її своїм душпастирем.

З його сповідей вона зрозуміла, що він має абсолютно викривлене уявлення про сімейне життя. Він шукав у сім’ї материнську любов і опіку та був хорошим господарем і порядним батьком. Він не розумів, чого його дружина «лізе на стінку». Марго популярно пояснювала Спиридоненкові, що регулярний якісний секс — це не розпуста, а норма сімейного життя, це входить у коло найголовніших сімейних обов’язків.

Тему сімейних розлучень підхопив шеф. Він сказав, що вкотре розлучається з дружиною, яка «доконала його ревнощами і підозрами». У психоаналітичному сеансі, який Марго проводила час од часу для шефа, вона повідомила, що людське суспільство пройшло шлях розвитку від полігамії до моногамії невипадково. Це оптимальний для сучасної людини спосіб існування і продовження роду. Якість сексуального життя полягає не в кількості сексуальних партнерів, а в умінні «ніколи не нудьгувати» з одним сексуальним партнером. Лише давній надійний сексуальний партнер може виконати найпотаємніші забаганки, найнепристойніші бажання, які є не простим велінням хтивого тіла, а станом душі. Тому секс — це не лише акт фізіологічний, а й духовний. Марго констатувала, що шефа з дружиною не пов’язує ні духовна, ні фізіологічна близькість, та й діти також. Треба, отже, не мучити одне одного, а шукати «свою пару».