Любко Дереш - Намір

Бо після нашої розмови все зміниться, ми, себто вона – вже не буде такою самою. Чи справді я готовий на такі кроки?

І от, другого четверга грудня, 49° 50´ північної довготи, 24° 00´ південної широти, на висоті аж 376 метрів над рівнем моря, коли точно в зеніт ввійшла зоря HR 7755 сузір’я Лебідь, я відкрив їй, Гоці Дралі, найцінніші знання, котрими володів.

– Я хочу тобі розповісти кілька речей, – почав я повільно, підбираючи кожне слово. Я відчув, як міняється мій голос: стає грубшим, сухим, наказовим. – Будь ласка, вислухай мене так, ніби це найважливіші слова у житті.

Гоца кивнула і джеркнула для забави запальничкою. Я забрав у неї запальничку, щоб не відволікалася.

– Почну з поетичної преамбули. Подивися навколо. Світ появляється під нашими поглядами. Якщо ти міняєш свій погляд зі сумного на веселий, світ теж міняється зі сумного на веселий. Якщо одна людина бачить світ по-іншому, ми кажемо, що вона дивна або що вона збожеволіла. Якщо мільярд людей бачить світ по-іншому, ми називаємо це іншим світоглядом.

– Ти про китайців? – спитала вона.

– Ні, я про інше. Чим більше людей підтримує твій погляд на світ, тим більше ти починаєш вірити, що світ і справді такий, яким ти його бачиш. Хоча, як я вже казав, таким є тільки твій погляд. Світ є сумою фактів, стосовно яких ти можеш змінювати сприйняття. Свобода кожної людини визначається кількістю фактів, сприйняття яких вона може міняти без шкоди для себе. Факти різняться за глибиною наближення до дійсності. Не всі речі, які ми звикли бачити, насправді існують. При нагоді зверни на це увагу. Теоретично ми можемо сприймати найглибші факти дійсності.

– А практично?

– Практично ми завжди будемо сприймати тільки відображення свого погляду. Світ виглядає таким, яким ми звикли його бачити, виключно з одної причини. Наш погляд на глибинні факти дійсності приклеївся до цих фактів. І цілий світ для нас можна описати одною фразою: «Само собою зрозуміло». Ми зробили наш погляд на світ таким, що світ здається вершиною банальності. Вслухайся в саме слово: дійсність . Відразу ж хочеться додати: сіра . Такі асоціації існують у мільйонів, мільйонів громадян. Але це їхній вибір, Гоцо, поставмося до нього з повагою. Нам із тобою важливо ось що: людина здатна поміняти погляд на світ. Спочатку в малому. Досить рік щодня повторювати собі: «Я не знаю, що таке світ», і прокляття ослабне. Ти зможеш поглянути на себе свіжим поглядом. І зрозумієш – знову дивитись на світ як на сіру дійсність немає причин.

Так долається магія натовпу. Так ти робиш своє сприйняття актом волі. До речі, зауважу: коли ти відірвешся від гіпнозу натовпу, ти не станеш знати світ краще, ніж вони. Навіть навпаки – ти усвідомиш, що у власних судженнях про світ помиляєшся і ти, і вони. Але натовп це не визнає в жодному разі. Отже, далі вам не по дорозі. Думаю, тобі знайома така ситуація. Точка нуль.

Гоца промовчала. Та щось у її позі мовби давало відгук на мої слова.

– Люди бувають різні, і точки нуль досягає чимало людей. Ця точка є нульовим рівнем свободи. Як тут хто поведеться, залежить від самої людини, від її характеру. Може, вона піде бити вітрини і срати посеред вулиці. Може, вона піде вбивати і різати. Може, вона почне проповідувати. Може, втече у пустелю. Може, залишиться там, де була, і ніхто нічого не помітить. Усе дозволено. Немає нікого, кому ти потрібний. Немає нікого, хто за тобою стежить. Старшого Брата не існує.

Якщо в людині б’є непідробний інтерес до життя, якщо вона по натурі дослідник, а серцем художник, то, опинившись поза натовпом, вона подумає приблизно таке: «Як сильно я можу не знати світу? Як сильно мої уявлення про Дійсність можуть відрізнятися від реального стану речей?» Від того, наскільки тверезо та послідовно людина буде переносити маленьке одкровення точки нуль на всі інші ділянки свого досвіду, залежить, як далеко вона справді зможе заглибитись у природу існуючого .

– Зачекай. А якщо насправді немає ніякої реальності? Якщо насправді немає взагалі нічого і немає куди заглиблюватись? – спитала Гоца.

– Твоє «насправді» означає, що є правда і є омана. Звідки тобі відомо, що це так? Звідки тобі відомо, що такі поняття можна прикласти до дійсності? Пам’ятай: ми не знаємо, що таке світ. Ми не знаємо, що таке дійсність. Все, що ми знаємо, – це тільки наше суб’єктивне сприйняття.

– Ну, а я про що говорю? Питаю ще раз: якщо все це ілюзії і за межами суб’єктивного сприйняття немає нічого?