Любко Дереш - Намір

Туман огортає мене, знову лямки на плечі. Знову дорога. В туман.

Легкий, як туман. Голова прохолодна й порожня.

Наскрізь прохолодний.

Я не думаю. Я знаю.

Знання стане моїм домом. Як смерть лякає своєю космічністю, так і знання лякає безбережжям. Справжнє знання завбільшки з небо.

Часом думаєш, знання – це і є небо. Ти підіймаєшся на перше небо, третє, сьоме… сто сьоме, прохромлюєш його глазур… думаєш, що натрапив на кінець кінців. Але дивишся через плече і бачиш, що те небо, яке ти пізнав, – просто гра тіней у порівнянні з глибиною космічного гулу.

І тебе наповнює благоговіння перед нескінченною Таємницею.

Я щасливий, що Таємниця не має меж. Це надихає. І перед смертю усвідомлюватиму, що світ цей – Таємниця, і це приносить радість.

Це геніальний виклик для Духу.

Дух є я

я є Дух

Мій намір – Намір Нескінченності.

Я і Намір – Одне.

Намір!

Про події, що мали місце з дотепником Курочкою (в миру Гладким Хіппі) та його друзями, можна прочитати у повісті «Поклоніння ящірці».

Цікаву думку з цього приводу мають африканські людожери. Поїдаючи окремі частини тіла жертви, вони вважають, що переймають цим її досвід і силу. Але нам це з вами знати ні до чого, тому – хопа, клацніть пальцями! – все забуваємо.

Також про життя Мирослава Полісуна та Нелі Полісун (з дому П’яточкіної) можна знайти у романі «Культ».

Любителям шахів пропоную таку аналогію для роздумів: життя – це шахова партія, в якій зійшлися «я» і світ. Фігурами світу є події та ситуації, фігурами «я» є дії та рішення. Кількість наших фігур обмежена, тоді як запас фігур світу є нескінченним. Що в даній аналогії буде поразкою і як тут може виглядати перемога? Якими якостями повинен оволодіти гравець, зіткнувшись із таким суперником? Який настрій сприятиме гідній грі?

Карма-йоґа вчить: «Діяння повинно виконуватися активно, без остраху покарання чи надії на винагороду. Робота заради роботи, а не з обмежень чи примусу» ( Кірпал Сінґх, «Вінок життя» ).

Гра слів: moїe – «може» і morze – «море» ( пол., гал. ).