Любко Дереш - Пісні про любов і вічність [збірник]

На восьмий (чи який там, уже не пам’ятаю, десь перед закінченням) день мені сниться сон. Мені сниться сон, у якому я – на незнайомій квартирі. Тьмяне світло від лампочки, тоскний зимовий вечір. Входить О. Г. в камуфляжі з АК-47 у руках і розстрілює мене впритул, але я не вмираю. Бачу спалахи світла, спершу червоний, потім – кольору повні, далі – глибоке провалля пітьми. Далі знову з’являється сон – О. Г. вже в квартирі немає, я ж підводжуся і йду надвір, у сніг. Ходять люди, всі наче трішки причмелені, а найбільше причмелений я, бо мені у сні якось ніяк. Врешті сідаю на перший-ліпший поїзд, і тут у вагон замість кондуктора знову заходить О. Г. з «калашем» і розстрілює всіх, хто їде в вагоні. Я впадаю в жах, з’являється думка: «Скільки це може тривати?», поки врешті мені не спадає на думку, що я – мертвий і О. Г. просто такими словами пояснює це мені, аби я зрозумів, піднявсь і пішов. Я – в Бардо, перехідному стані між двома народженнями, і мені час прокидатись.

Прокидаюсь ошелешений, не вірячи, що живий, вже й не знаючи, наскільки достовірним є це відчуття. Розповідаю сон О. Г. «Філософський аспект пояснювати, сподіваюсь, не треба?» – питається він. «Ні, все зрозуміло, – кажу йому. І додаю: – Дякую вам, О. Г.».

Чергові напрацювання за чотирнадцять днів наукового семінару. Жертв немає, у всіх, попри недосип і нічні кошмари, настрій чудовий. Свідомість тихо гуде. Ходимо у храм Золотої обителі, зустрічаємось із напівзаплющеними очима дванадцятиметрового Будди всередині, проходжаємося велетенською територією хурулу , крутимо барабани з мантрами, вивчаємо імена патріархів буддизму школи Каґ’ю: Тілопа, Наропа, Марпа, Міларепа, Ґампопа… Їхні статуї в пагодах оточують хурул по периметру.

В останній день лама Батир Елістаєв проводить нас опівночі в овальний кабінет, де засідає парламент республіки Калмикія. Очна зустріч із президентом. Тим самим, який заявив на днях, буцім має контакти з НЛО. «Про що з нами їм говорити? – відповідає він на запитання, чому прибульці ще досі не зголосилися відкрито. – Про що з нами можна говорити, якщо ми їмо м’ясо?» «Я, – каже, – розповідав про ці зустрічі на зборах ООН, пропонував зробити рік миру – направити кошти від військової промисловості на лікування, науку, освіту. Мене ніхто не підтримав. Тоді я запропонував – проведімо місяць без зброї! Або день без зброї! – але знову мене не підтримав ніхто». Зараз пан Ілюмжинов уже не президент, зате – голова ФІДЕ. До речі, він їздив до Лівії провести шахматну партію з Муаммаром Каддафі в перерві між бомбуваннями Тріполі, а заразом поговорити про мир і світ – іще тоді, коли Муаммар був живий.

День роз’їзду. Подарований на день народження одній із учасниць експерименту Губка Боб, наповнений гелієм, одиноко злітає в небо, прив’язаний ниткою до перил. На порозі дому, де ми мешкали, слухали вранці «Акулу», робили ґанджа-йогу, сміялись, медитували, сидимо зараз утрьох із Серьогою і Толяном. У Серьоги ДН – він сьорбає з горнятка мате. Говоримо про життя, про шлях і самотність. І все це настільки виразно, наче вирізано на моєму серці бритвою. І цей Серьога, чий знак за майянським гороскопом – Орел, і Толик, який наче витязь без доброго коника, – все це люди відчаю, відчайдушно вдивляються в далечінь, що насувається з кожним подихом ближче, люди волі. Врешті в пік розмов про самотність воїна Серьога відв’язує Губку Боба від поручнів, і той відлітає у небо, квітневе небо над Елістою, Толик знімає його на телефон, і розпач блакиті неба, і сяяння сонця сягають краю. І я курю, прикурюю сигарету від сигарети, і це вже не допомагає, тому що цей світ – він настільки великий, пекучий, нескорений, настільки тісний, що, здається, я зараз лусну від нього, від того, що його так багато, лусну – або скорюсь йому і тихо відійду в тінь.

12.06.2013

«Самотня планета» ( англ. ), популярна серія путівників

Міс, дайте, будь ласка, десять рупій! ( англ. )

Біді – дешеві сигарети ручної роботи з необробленого листя тютюну та з домішками трав.

Робота ( англ ).

Чапаті – прісні паляниці з пшеничної муки, популярні в Індії.

«Лімка» – індійський напій на кшталт лимонаду.

Тобто «Цой – жиф»

ТГШмет (від Т. Г. Ш. – Тарас Григорович Шевченко) – приймально-випромінювальний пристрій субатомних ТГШ-часток.