Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

– Годі тобі понтяритись! А мені бути засліпленим тобою, поїханим! Годі, Касько! Виходимо! Кінцева зупинка. – Богдан хапливо збирав розкидані по кімнаті Касині речі і напхом засовував їх до ранця з рожевої штучної шкіри.

Дочекався, поки прокинеться, пильно стежачи за нею з килимка біля ліжка. Затремтіли її довгі, м’яко загнуті догори вії, заворушилися повіки. Ледь відкрилася паморочлива смужка бірюзового туману очей.

Спала недовго, хоч встигла уві сні поскаржитись мамі, що їй вирвали зуба, [128] Вирваний зуб – близька радість («Великий сонник», виданий у Львові 1928 р.). і вона не може вийти на люди. Дуже переживає від цього ґанджу. Аж заскімлила, як сліпе цуценя, засовала кулачками по подушці. І стихла.

Бодя вперше бачив свою супервродливу, але відзіґорну пасію так зблизька. Сонну. З розкинутими кроківкою засмаглими ногами. З краплинками поту на верхній губі. З бузковими плавками, що краєчком визирали з-під коротенької спіднички, ненарошне закоченої набагато вище колін. Вже тихий дощик, а не злива за вікном, вільгла прохолода, сутінки, рівне дихання істоточки, в яку закоханий, ледь вловимий, але медово-тривожний запах її тіла – все це будило в ньому хтивого самця із роз’ятреною уявою.

Якби це не Каська Любінецька, бестія і варивода, яка вже й пахне йому, і сниться, і ввижається, – він би іншу зграбастав зараз в обійми, зацілував, прогулявся по смачненьких зонах, завів і… красиво упокорив. Подумав про це, навіть уявив себе переможцем.

Але… наказав собі: зась, Богданку! Зась! Зараз не можна. Вона спротивить тебе назавжди. Ти з нею провів цілу ніч у наметі в студентському таборі. Цілувалися, тискались, ти шастав по її стегнах (у її Теклівці кажуть «клуби»), грудях, але відчував: до «заповідника» не пустить. І не пустила. Сьогодні, Бодю, тим більше зась! Головне – вирвати її звідти .

З ним такого ще не було. Якщо дівка йому лягала на душу – він легко, навіть занадто легко брав її у свої тенета, затуманював голову, швидко доводив до траходрому [129] Широке ліжко для злягання (студентський сленг). і переможно вривався в уже відкриті до нього світи.

Богдан лякливо подумав про це і викинув із свідомості. Перед ним лежала його недосяжна Кася, яку він мусить урятувати від фатальної помилки, від затуманення свідомості, від одуріння… Не заради своїх, власних хотінь, але – тільки не Хам, тільки не він, який заганяє Україну в російську казарму зі спертим духом дьогтю і креазоту. Тільки не Хам, проти якого ось-ось повстане рідний промисловий реґіон, що так тупо підтримав його на виборах. А тоді піднімуться інші. Студенти вночі збираються біля Богдана, на Софіївській. Завтра День Незалежності.

– Ось тобі джопси, [130] Джинси (студентський сленг). одягай, бо ми йдемо не на гулянку, де можна ніби ненароком красиві плавки показати. І не до Батия в гарем! І не задавай мені дурних запитань! Йдемо звідси якомога швидше!

– Олєг Кошовой! Що ти хочеш від мене? Надкусити пиріжка? [131] Здійснити статевий акт (студентський сленг). Подавишся. Хочеш взяти мене заміж? Тільки другим, і то ще подумаю.

Кася злилася на саму себе, на принизливу ситуацію, в яку потрапила і про яку знав Богдан Багнат із Краснодона, його знаття гнітило її і напружувало нерви, аж пронизливо, болісно відчувала їх. Зателефонувати б мамуні, але що скажу їй? Що мене одурили?

А ти що, хотіла отримати все за одну ніч? Красива? Той що? Йосип на Говерлі! Скільки на світі нещасних красунь. Але ж ти – Кася Любінецька з Теклівки, зачата у М’ятній Ямі. Татом, який так і не побачить своєї доці й погине в проклятущому Афгані. І тому ти мала право здобути все за одну ніч із Президентом? Швидко, з насолодою, під прикриттям державної охорони із державним прапором в узголів’ї…

З людиною, яка хоче перетворити нашу Батьківщину спершу на КПУ, [132] Так випадково співпало: камера попереднього ув’язнення. а тоді на виправну (за їхніми моральними мірками) колонію дуже «Строгого рєжіма». Вперед, Касю! Вперед своїм пиріжком! Зароби мамі на кафешку.

Ти усвідомлюєш своєю красивою, але порожньою кебетою, куди ти опустилася?

Кася різко вийняла ліву ногу, яку встигла просунути в ногавицю джинсів, пожбурила їх на підлогу:

– На! Бери! Щоб не думав, що я торгую. Лягати?

– Одягни джини, істеричко! І змиваємось із цієї смердючої ментарні, поки не пізно. Ти виходь сама, а я з твоїм ранцем – через балкон! – поцілував її у вухо, шумно дихнувши в нього. Закинув ранця за спину і вистрибнув із балкона другого поверху.