Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Норовистая кобилка. І ще не розпечатана – доповіли гінекологи із поліклініки нашого міністєрства на требування Мішка. В усякім случаї в іюні була цілою. Навряд чи за місяць хтось «зняв пломбу». Значить, до Дня Незавісімості – Артуру Першому оригінальніший подарок. Але… но… ще нада зламати пиху. Правда, врем’я є. Іюль… Август… І на День Нєзавісімості моїм «ауді» з мігалками… у резиденцію над рукотворним морем.

Іноді генерал Гомельський любив поласувати уявою. Він вважав, що кожний міліціонер повинен володіти цим талантом – уявляти.

…Бєлоє платтєчко китайського шолку вище колін… Зачоска з люксової парикмахєрскої… Перстеньок бєлого золота с діамантом… Французькі духи… Туфлі з крокодилячої кожі (він любить такі!), на каблуку із моржового хєра. Бєлиє рукавічки по лікті… Віночок хохлацький на голову. Принцеса. Принцеса-целка. Мальвіна. [27] Дуже красива молода дівчина (міліцейський жаргон). Запечатана. Всесильному понравиться.

Красотка все одно віддасться якомусь слинявому пацанові із свого чи зі старшого курсу на старому гуртожитському матраці з запраними простирадлами, після пляшки кріпленого шмурдяка і халвою на загризон, а так… пам’ять від Презідєнта на всю оставшуюся. През! Получай пуп’янок троянди, що розпуститься у твоїх руках…

Одначе, каже дорученець, комизиться сцикуха мала. Щоб не наробила рейваху.

Правда, заготовочка в мене є. Мішко доповів, що її тато з мамою тримають злиденний забігон [28] Дешевий провінційний шинок. у зачуханому селі на Вінниччині. Кілька пияків за день заскочать та перехилять із пластикової чарки у борг. Бідацький бізнес. Якщо лошичка буде хвицатися і кусатись, і щоб, бува, не викликала гнів Всесильного – запресуємо когось із батьків. Підкинемо драп чи екстезі [29] Наркотик для куріння і важкий наркотик (жаргон наркоманів). чи напустимо податкову, чи підсунемо незареєстрованого зарядженого дробовичка. І хапонемо татунця чи маму за інтимне мєсто. Але краще без шуму. Чисто. З доброї волі. Щоб не зноровилася в останній момент.

Це ж нада так продержатися в цєляках. Вони счас оддаються в тринадцять-чотирнадцять, а в сімнадцять можуть переходити на тренєрську роботу. А ця встояла в школі, і в Києві вже третій год не дала нікому.

Коли я вручав діплом «Міс МВС-2012» восьмого марта на урочистих зборах, ніби случайно притиснувся до неї, то аж пронзіло, аж дохнуло жаром. Даже думка прийшла: загнать козу до моєї кошари! Но сразу не сказав Мішкові, щоб закадрив, а тоді забув. За бунтами бидляків [30] Простолюд (зневажливе). і голодранців хіба знайдеш врем’я для душі?

Не прибіднюйся, генєрал Гомельський. Не генерал, а генерал-полковнік Гомельський! – подумки представився сам собі, бо лишень два тижні, як примочував свіженьке званнячко, і поворушив погонами. – Не придурюйся. Вистачає, лиш би час був. Кажеться, мій Мішко зачищає. До мене? Після мене?

І за тебе, Гомельський, за тебе тоже. Можливо, тобі отходи лишаються, міністр? Дам завдання, щоб перевірили. Ох, і вламаю ж йому! Скотіна. Але багато знає. Нєнужного…

– Судьба так розпорядилася, що Він… – генерал штрикнув коротким пальцем-сарделькою на сильно відретушований портрет над його головою, – Так-от, Він здобув право вибирати. Його вибрав народ, а він, соотвєтствєнно, вибрав тебе. Побачив твою фотку у нашій відомчій газеті і зацікавився. Презідєнт! Понімаєш? Пойми, яка тобі честь випала, кізко. Сільській дівчині з бідної родини.

– Пане міністре! Я вибачаюся. Але не згодна. У моїй Теклівці така бідося, ну така вже злидня, що мої батьки… майже олігархи. Заробляють біля двох тисяч гривень місячно. Тисячу віддають мені, відмінниці на бюджеті, – випалила Катерина, бо чомусь їй зараз захотілося вступитися за своїх батьків, особливо за мамцю, яка з останніх сил утримувала теклівський генделик від банкрутства, а ще була їй одночасно і подружкою, і спонсором.

Міністр ніби не почув сказаного Катрею. Він на мить запав у випадкову думку: стільки тяжких внутрінніх проблем у державі, а він повинен займатися, хоч і красивою мальвіною, але шмакодявкою, з другого курсу його Академії. Якби для нього, а не для Артура – нею займався б деньщик Мішко. Але йдеться про свіжачок для Першого. Тут все має бути чисто, стерильно. Вона повинна хотіти віддатися саме Йому. Аж бігом і з радістю…

– Я подбаю, щоб ти мала призначення до мене, в міністерство, а не в зачуханий райвідділ Херсонщини чи Буковини. Верхній Рогачик чи Сторонець-Путила. А тут тобі і столиця, і «швидка» квартира, і… переконаний, що, якщо ти… як би це тобі сказати?… Як?… – міністр тяжко підвів погляд, як штангу, закотив його під лоба, поцокотів нігтями об стільницю, – Здається, знайшов: якщо ти талановито зможеш іспользовать подарунок судьби – матимеш банківську картку з постоянним поповненням. З твоїми таблом, ціцеронами, бандурою, [31] Обличчя, перса, сідниця (жаргон). щитай, життя відбулося. І твоє, і батьків, і дітей твоїх. Навіть села твого… Як там? Текліньки, Текліне? Три-жопіль? – міністр якось утробно реготнув, висипавши сміх, як дрібно набите шкло під босі ноги. – Ти понімаєш, яка фортуна звалилася на твою везучу голову? Ти способна осмислить своє щастя? В одну ніч августа, в День Незавісімості – ти красіво віддаш то, шо могла віддать іше в сьомому класі невмілому свердлику. [32] Хлопець у період статевого дозрівання. Молодєц, що збереглася. І дождалася самого Президента страни. І за одну ніч получиш то, чого інші, красівіші тебе, не мають за всю жизнь.