Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

В СІЗО!

В СІЗО!!!

І – на зону шити брезентові рукавіці і казьонні труси для бздунов: дворніков, грузчіков, асенізаторов!

Наконєц! През [20] Президент (таке скорочення дозволяють між собою в уряді та в оточенні Президента; іноді кажуть Презек, але тільки на самоті). прийняв рішення! Ми ждали його больше року, щоб загребти її до нас в плєн, у наші володіння. В СІЗО, а потім і в хурдигу [21] Колонія, в'язниця. – і вона полностю наша. Зсучиться, обізатєльно зсучиться. [22] Буде співпрацювати з адміністрацією в’язниці, доносити на інших. Головне – одлучити від толпи і мікрофонів. Заткнути ротяку! Наступити на гадючу голову чоботом! Вирвать жало! Зламаєм! Ніде не дінеться, змія ядовита!

Наконець! Всі наші плещуть в долоні, заливаються французькими коньяками, торжествують перемогу, а мені – чорна робота, завдання державного значення. Не можна підвести Всесильного, який поручив мені пасти всі внутрінні діла країни.

Арешт Янаконди піділлє солярки в тліючий костьор, активізує клятих убеенівців, [23] Українські буржуазні націоналісти (професійний кадебістський словотвір радянських часів). шо дурять толпу, горлають возлі районного суда в центрі Києва.

Ми цих її зеників [24] Патріотичні українці з Галичини. придушили в іюлі, після першого великого походу босоти з регіонів до столиці. Врем’я для суду вибрали вдало: літо, народєц труїть колорадського жука, жариться на пляжах, трахається під кожним кущем або локає пиво в тіньочку…

Мої пси за командою тільки добре погавкали, ошкірили зуби, але не кусали – та й цього хватило. Бунт задихнувся, тільки розпочавшись. Гроші в Янаконди кончились, сидять у палатках тільки поберушки, бездомні, наркомани, психопати. Но завтра всьо може закипіти, втроє збільшуємо ряди і подимаємо їм бойовий дух, видаєм бронежилети, щитки, сльозогінний газ, легку зброю. Палки зі свинцевими наконечниками. Нарушнічкі. Но главне – стійкість і мужність! Будуть нові звання і повишеніє жалування. Всьо буде. Нада остановинити цю озлоблену масу. Зупинимо, генєрал-полковник Гомельський!

Поки Кася Любінецька – студентка другого курсу Національної академії Міністерства внутрішніх справ сиділа майже годину в приймальній і повз неї заходили й виходили від міністра височенні міліцейські чини з золотавими погонами – в неї тремтіли коліна, жолобочком стрункої спини скрапувала опара. Вона вставала й виструнчувалась, щоб віддати їм честь, бо, як і належить, прийшла в курсантській формі. Дехто хамовито обмацував її поглядом, дехто здивовано розширяв очі і підморгував, дехто на мить зупинявся і косував хтиво масним поглядом. Ноги були гіпсовими, але вона трималася з усієї сили.

Думала, полковник, помічник міністра, який, недавно запросивши до кав’ярні, відверто набивався, нібито пропонуючи зустріч із самим Президентом держави, – покликав її до міністра, щоб люксусова віп-курсантка виконала звичне для неї доручення: вручила хліб-сіль чи квіти якомусь заморському гостеві. В університеті їй таке частенько нав’язували, і вона вже зненавиділа цю роль. Та то було на рівні декана чи проректора. А зараз – он хто викликав…

На запрошення франтовитого капітана з приймальної зайти до міністра, Катря виструнчилася, зібралася з духом, гулко видихнула і рвучко ввійшла до кабінету, де стояв густий дух цигаркового диму і дорогих чоловічих парфумів, пахоту яких ще ніколи не відчувала.

Поки йшла до столу, зумисне звично повихитувала стегнами (навчилася робити це артистично й спокусливо, бо знала, що є чим вихитувати), Кася перехопила на собі хижуватий позирк невеличкого чоловічка, заброньованого в генеральський мундир. Його очі лише на мить степліли, засвітилися зсередини і погасли. Погляд знову став важким, свинцевим, зводився вгору натужно, здавалося, що ось-ось він не підніме його, зірветься.

– Кізочко! Є бойове завдання! З твоїм хфейсом, цицями, довгими виточеними ногами і попенгагеном [25] Сідниця, дупця (жаргон). як тріснутий навпіл персик, ти можеш вибирати будь-кого. Бачить Бозя. Я це знаю. І ти це знаєш. Але є Людина над нами, яка здобула право вибирати, кого хоче. І ти входиш у їхнє число. Понятно? – гугнявим, бочковим голосом прогудів міністр внутрішніх справ і двостволкою очей націлився на Катерину.

Вона знає, про що кажу. Знає. З нею, з «Міс МВС-2012», вже мав собесєду мій ад’ютант з особих поручень полковник Мішко, але конкретно не добився нужного результата. Мутняк [26] Незрозумілість, непевність (міліцейський жаргон). пока.