Джон Фаулз - Маг

Ми переступили закон тільки заради прогресу науки, однак, як я вже сказав, ми згодилися на тому, що через клінічні особливості цього експерименту не можна посилатися на такий аргумент і вдаватися в подробиці. Зараз попрошу пані доктора Маркус зачитати частину нашого звіту. В ній ідеться про вас, пане Ерфе, — як звичайну людину, а не як піддослідного. Будь ласка, пані доктор.

Пані з Единбурґа встала. Їй близько п’ятдесяти. Коротко, по-хлоп’ячому підстрижене шпакувате волосся, ані сліду косметики. Вольове, інтелігентне обличчя лесбіянки, нетерпимої до дурнів. Вона стала читати суто по-американському — монотонно й напористо.

— Особа, що в 1953 році становила об’єкт нашого експерименту, належить до поширеної категорії псевдоінтелектуальних інтровертів. Ідеально відповідаючи нашій меті, структура особистости піддослідного в решті аспектів не становить наукової цінности. Найпомітнішою рисою стилю життя піддослідного об’єкта є цілковитий брак соціальних зв’язків. Причини такої життєвої позиції полягають в едіповому комплексі, який нині в залишковому стані. Спостерігаються характерні симптоми боязні авторитету, поєднаної із спонтанним опором проти нього, особливо до авторитету осіб чоловічої статі, а також симптоми зазвичай супутнього синдрому амбівалентного ставлення до жінок, яке виявляється в поглядах на них як предмет пожадання і водночас матеріалізоване втілення невірности об’єктові, а тому викликають у нього підсвідоме бажання мститися й зраджувати на противагу. Нам забракло часу на докладний аналіз індивідуальної специфіки психологічних травм об’єкта, набутих внаслідок відторгнення від материнського лона й відлучення від грудей, однак розвинуті об’єктом компенсаційні механізми настільки поширені в середовищі так званих інтелектуалів, що ми можемо з певністю констатувати порушення перебігу відлучення від материнських грудей (імовірно, внаслідок несприятливих умов, викликаних військовою службою батька), а також дуже ранню ідентифікацію батька як розлучника — цю функцію в нашому експерименті взяв на себе доктор Кончіс. Наш піддослідний досі не в змозі адекватно сприймати давню втрату оральної насолоди та материнської опіки, і ця обставина обумовила його автоеротичне ставлення до емоційних проблем зокрема і до життя взагалі. Об’єкт цілком відповідає поданому Адлером [227] Альфред Адлер (1870–1937) — австрійський психолог, творець системи індивідуальної психології. опису особливостей тих осіб, які не мають рідних братів і сестер.

Об’єкт емоціонально й сексуально паразитував на численних молодих жінках. Згідно з даними пані доктора Максвелл, його спосіб спокушати базується на підкресленні й виставлянні напоказ своєї самотности й нещасливости. Тобто на моделюванні поведінки загубленого хлопчика в пошуках матері. Таким чином об’єкт збуджує нерозвинені материнські інстинкти своїх жертв, а тоді використовує це, причому з псевдоінцестуальною жорстокістю, властивою особам його психологічного типу. Природно, що він ототожнює Бога з образом батька й категорично відкидає віру в Бога як таку.

Наш піддослідний цілеспрямовано й послідовно створює навколо себе атмосферу цілковитої окремішности. Такий спосіб зарадити наслідкам фундаментальної травми відторгнення і відлучення вимагає від об’єкта ставати в позу бунтівника та вигнанця. Прагнучи окремішности й ізоляції, він підсвідомо шукає виправдання свого споживацького ставлення до жінок і неприязні до кожної спільноти, засади якої суперечать його імперативним потребам вдовольняти самого себе.

Ні родина, ні суспільна верства, ні оточення в рамках усієї країни не допомогли об’єктові розв’язати його проблеми. Він походить із сім’ї військовика, в якій були численні табу — наслідок суворого авторитарного режиму, запровадженого батьком. На батьківщині об’єкта ментальність верстви, до якої він належить, тобто службовців середнього достатку (за Цвіманном — технобуржуазії), безперечно характеризується нездоровою схильністю до такого диктаторського режиму в родині. У розмові з доктором Максвелл наш піддослідний зауважив: «Увесь свій підлітковий вік я мусив жити подвійним життям». Влучне, хоч і не фахове, визначення набутої під впливом оточення, а тоді й свідомо загостреної парашизофренії: «божевілля як мастило», за відомим виразом Карен Горні [228] Карен Горні (1885–1952) — американська психоаналітик, представниця неофройдизму. .